Зображальне мистецтво в художньому світі Володимира Винниченка

Abstract

Проживаючи тривалий час серед творчого паризького бомонду, розділяючи погляди ідеологів «нового мистецтва», Володимир Винниченко відкрив у собі талант живописця. Щоденна наполеглива праця, тісне спілкування з відомими художниками, участь в українській хвилі французької мистецької школи «Еколь де Парі» сприяли швидкому росту його професіональної майстерності. В образотворчому мистецтві Винниченкові імпонували революційні погляди імпресіоністів, поява яких спровокувала активні обговорення як самого напряму, так і різноманітних подій у живописі, пов’язаних з їх діяльністю. Цю полеміку письменник переніс в свої літературні твори, а образ художника став головним для частини його белетристики і драматургії. В оповіданні «Олаф Стефензон» знаходимо міркування автора про деградацію класичного мистецтва з його примітивними і шаблонними полотнами, орієнтованими на багатих буржуа, та про становище імпресіонізму, що на перших порах вважався чужим і ворожим напрямом. Художники-новатори у повний голос заявили про свій рішучий розрив із традицією, закликали вдосконалювати техніку і зображати людський матеріал, обирати емоційні і високо психологічні сюжети полотен, спостерігати і зображати почуття. Такий підхід у малярстві був цілком очевидний для Винниченка-художника, що ж стосується Винниченка-письменника, то саме в цьому ключі він будував свої людські експерименти, вважаючи психологізм надзвичайно важливим для своєї творчості. В аналізованих творах зустрічаємо різноманітні образи художників, спостерігаємо за їх роботою, чуємо їхні міркування про живопис, уявляємо епоху, в якій вони жили і творили. Розуміємо, що як і для них, так і для Винниченка, визначальною є орієнтація на безпосередню фіксацію вражень і спостережень, на глибокий психологізм і філософське осмислення дійсності, на посилену увагу до колористичної гами, а також гри світла і тіні.

Living for a long time among the creative Parisian beau monde, sharing the views of ideologues of "new art", Vladimir Vynnychenko discovered the talent of a painter. Daily hard work, close communication with famous artists, participation in the Ukrainian wave of the French art school "Ecole de Paris" contributed to the rapid growth of his professional skills. In the fine arts, Vynnychenko was impressed by the revolutionary views of the Impressionists, whose appearance provoked active discussions both in the direction itself and in various events in painting related to their activities. The writer transferred this controversy to his literary works, and the image of the artist became the main part of his fiction and drama. In the story "Olaf Stephenson" we find the author's views on the degradation of classical art with its primitive and stereotypical paintings focused on the rich bourgeoisie, and the situation of Impressionism, which was initially considered a foreign and hostile trend. Innovative artists loudly declared their decisive break with tradition, called for the improvement of technology and depiction of human material, to choose emotional and highly psychological subjects of paintings, to observe and depict feelings. This approach in painting was quite obvious to Vynnychenko, an artist, and as for Vynnychenko, a writer, it was in this way that he built his human experiments, considering psychology to be extremely important for his work. In the analyzed works we meet various images of artists, observe their work, hear their thoughts on painting, imagine the era in which they lived and worked. We understand that both for them and for Vynnychenko, the focus is on the direct fixation of impressions and observations, on deep psychology and philosophical understanding of reality, on increased attention to color, as well as the play of light and shadow.