Іманентна проблематика катастрофізму та її художнє втілення в прозі Павла Загребельного межі ХХ –ХХІ століть

Abstract

У статті досліджено творчість Павла Загребельного межі ХХ–ХХІ ст., визначено своєрідність мистецького втілення в ній проблематики катастрофізму. На підставі аналізу повісті «Гола душа», роману «Брухт» П. Загребельного розглянуто характер прояву кризових обставин (десакралізація образу жінки), актуалізація мотивів регресу, деградації жіночої особистості, зумовлених зміною етичних засад українців, абсурдністю світу. У зображенні теми руїни концептуальні образи-міфеми, парадигми чорного, синього та сірого кольорів тощо. Розглядаються також особливості художньої інтерпретації проблематики катастрофізму у творах «Стовпо-творіння», «Кавтаклізма» П. Загребельного, прийоми та образна система викриття в них негативних суспільних явищ, що призводять до кризового стану країну в цілому, викриття реальних осіб, політиків та керівників за допомогою засобів сатири, парадоксальності, фантастики, гіперболи, словесного комізму й навіть публіцистики. У статті розглянуто форми художнього розвитку теми катастрофізму через концепти руїни, розкрадання держави, моральної деградації людини та суспільства. В епіцентрі розкриття цієї теми автор репрезентує в художньому тексті роману образ брухту, який є основною характеристикою світу, у якому побутує сучасна людина. Цей образ амбівалентний: це означення й вторинної сировини («чорні метали», «спецсталі», «спецметали», «спецсплави»), і образ-символ – моделі світу, у структурі якої домінують образи залишків українських підприємств радянського періоду, що розкрадаються й вивозяться за кордон так званими «новими українцями» задля власного збагачення, і людини, яка загубила, життєві орієнтири. Акцентується увага й на інших образах-символах, які також екстраполюються на образ брухту і є уособленням ідеї краху колишнього СРСР та руйнування країни на шляху до її перебудови. Наприклад, у характеристиці персонажів автор нерідко використовує означення «ніщо», що тотожне поняттям порожнеча, відірваність від життя. Екзистенційний мотив «ніщоти» в українській материковій літературі вперше так гостро художньо-публіцистично був розгорнутий П. Загребельним у романі «Брухт».

In the article the creative works of Pavlo Zahrebelnyi («Julia, or Invitation to Suicide», «Naked Soul», «Junk») are studied in order to identify the originality of artistic interpretation of the catastrophe issue in them. The main attention is given to considering the artistic development of the theme of individual regression, the moral crisis of a person and society as a whole, as well as modified motives of female personality degradation caused by the absurdity of the world. Developing them artistically the author singles out such central oppositions as life and death, male and female, woman and power, and uses the images-symbols, the image of junk as a symbol of the collapse in particular, colour symbols, concepts of topos etc. The analysis of such works as «The Creation of Pillars» and «Kavtaklisma» proves the originality of revealing negative social phenomena leading to the country crisis as a whole. By means of satire, paradoxes, fantasy, hyperbole, language humour combined with publicist means the writer creates a grotesque version of the history of modern world which is experiencing disintegration and is threatening the humanity with a crisis on both social and spiritual levels. The paper considers the forms of artistic development of the theme of catastrophism through the concepts of ruins, state plundering, moral degradation of man and society. At the epicenter of the topic disclosure the author presents in artistic text of the novel the image of scrap, which is the main characteristic of the world, in which a modern man lives. This image is ambivalent: it is the definition of both secondary raw materials («ferrous metals», «special steels», «special metals», «special alloys»), and the image-symbol of the world model, the structure of which is dominated by the images of the remnants of Ukrainian enterprises of the Soviet period, which are plundered and exported abroad by so-called «new Ukrainians» to enrich themselves, and of the man who has lost life guidelines. The attention is focused on other images-symbols that are also extrapolated to the image of scrap and are the embodiment of the idea of the former Soviet Union collapse and the destruction of the country on the path to its restructuring. For example, in the characteristic of characters the author often uses a definition of «nothing», which is identical to the concepts of emptiness, isolation from life. The existential theme of «poverty» in the Ukrainian continental literature for the first time was so acutely artistically and publicistically deployed by P. Zagrebelniy in the novel «Junk».