Дух часу: феміноцентрична проза Наталії Кобринської в парадигмі «Реалізм – модернізм»

Abstract

У статті актуалізовано проблему сучасної рецепції прози Наталії Кобринської в стильовій парадигмі реалізму – модернізму в контексті перспектив інтеграції фемноцентричної творчості в загальнонаціональний канон на паритетних гендерних засадах, а також осмислення фемінінної специфіки апропріації реалістичного та модерністичного письма. Метою статті є реставрація поетикальної парадигми реалізму – модернізму у феміноцентрованій прозі Н. Кобринської, зокрема в її дебютному оповіданні «Пані Шумінська» (1883) («Дух часу» – назва у виданні 1899 року), шляхом висвітлення поетикальної специфіки твору в аспектах сфери й характеру мімезису, наративної організації, психологічної дистанції між автором і героєм. Методологія дослідження охоплює, окрім традиційних, методи гендерного аналізу та феміністичної критики, зокрема елементи гінокритики, а також метод наративного аналізу. Проблему стильової рецепції прози Н. Кобринської в статті узалежнено від гендерних особливостей її первинного прочитання, відтак і формування стереотипного сприйняття її постаті як маргінальної і в народницькому каноні (як «непослідовної реалістки»), і в жіночому модерністичному канону (як «визнаної реалістки», «не-модерністки»), а також від факту розбіжностей у трактуванні й реалізації поетики реалізму, закорінених у відмінність маскулінного, близького патріархатній критиці, і фемінінного художнього мислення. Зважено чинники впливу на стильове самовизначення письменниці в парадигмі реалізм - модернізм у контексті пошуку причин дискореляції її свідомо обраних стильових установок на реалізм та стихійного акту модерного письма, зокрема в оповіданні «Пані Шумінська», що виводить фемінінну прозу на новий етап відтворення суб’єктивності героїні через її психо-емоційний, мнемонічний плани, внутрішньофокалізований наратив.

The article deals with the question of modern reception of Natalia Kobrynska’s prose through the stylistic paradigm realism - modernism in the long view of feminocentric art’s gender parity integration into entire national literary canon as well as concerning the feminine peculiarities of realistic / modernistic writing. The article seeks to reconstruct stylistic paradigm of realism - modernism in Natalia Kobrynska’s feminocentric prose, particularly in her debut story “Mrs Shuminska” (“Pani Shuminska”) (1883) (“Spirit of the time”) (“Duh chasu”) - called in 1899), as well as to highlight art specificity of mimesis type, narrative structure, author’s psychological proximity to her heroine. The article employs basic literary techniques, as well as feminist literary criticism (ginocriticism), gender analysis and narratology techniques. Literary recognition of Natalia Kobrynska’s art style has been made depended on gender-specific aspects of primary readings of her prose that eventually had led to stereotypical perception of Natalia Kobrynska as marginalized writer and her exclusion from both the populist canon (because she is “inconsistent realistic” writer) and the female modernistic canon (because she is declared as “a realistic”, hence “non-modernist” writer). Moreover, this recognition was affected by different views of masculine art consciousness and the feminine one. It’s important to recognize what might have had an impact on Kobrynska’s identification of her own art style through the realism - modernism stylistic paradigm to find the reasons of the discrepancy between the targeting priority of realistic style she had consciously chosen and spontaneous act of modern writing she had really done, particularly in her story “Mrs Shuminska” opening up a new chapter of feminine prose due to expression of heroine’s subjectivity through her emotional state, endless flow of remembering, internal focalized narrative.