Щодо питання розуміння права на достатнє житло: міжнародно-правовий аспект

Abstract

У статті проаналізовано положення міжнародних угод у галузі прав людини щодо закріплення права на достатнє житло як складової права достатній життєвий рівень. Охарактеризовано зміст права на достатнє житло; зазначено, що належне забезпечення права на достатнє житло є передумовою у реалізації інших прав і свобод людини та має розглядатися не тільки у вузькому розмінні, а як право жити будь-де в безпеці, мирі та з гідністю. Вказано, що досліджуване право має відповідати критерію достатності, що включає такі фактори: правове забезпечення проживання; наявність послуг, матеріалів, можливостей та інфраструктури; доступність з точки зору витрат; придатність до проживання; доступність; місцезнаходження; адекватність з точки зору культури. Встановлено, що правове забезпечення проживання передбачає правовий захист від примусового виселення, переслідування тощо; під наявністю послуг, матеріалів, можливостей й інфраструктури розуміється, що житло має надавати певні можливості, важливі для здоровʼя, безпеки, комфорту та харчування; доступність з точки зору витрат передбачає, що фінансові витрати, повʼязані з житлом, повинні бути такого розміру, щоб задоволення інших основних потреб не були під загрозою; придатність житла означає, що житло не є достатнім, якщо воно не гарантує фізичну безпеку; під доступністю розуміється, що житло не є достатнім, якщо не враховуються конкретні потреби груп, які перебувають у несприятливому становищі; місцезнаходження пе-редбачає, що житло не є достатнім, якщо воно відрізане від можливостей працевлаштування, медичних послуг, освітніх закладів, розташоване у забрудненій, небезпечній місцевості; адекватність з погляду культури передбачає, що при його будівництві має поважатися та і враховуватися культурна самобутність. Приділено увагу питанню щодо дотримання державами їхніх зобов’язань у цій сфері. Зроблено відповідні висновки.

In this article it was analyzed the provisions of international agreements in the field of human rights regarding the regulation of the right to adequate housing as a component of the right to an adequate standard of living. The content of the right to adequate housing is characterized; it is stated that ensuring the right to adequate housing is a prerequisite for the realization of other human rights and freedoms and should be considered not only in a narrow sense, but as the right to live anywhere in safety, peace and dignity. It is indicated that this right must meet the criterion of sufficiency, which includes the following factors: security of tenure; availability of services, materials, facilities and infrastructure; affordability; habitability; accessibility; location; cultural adequacy. It is established that security of tenure provides legal protection against forced eviction, persecution, etc.; availability of services, materials, facilities and infrastructure means that housing must provide certain facilities important for health, safety, comfort and nutrition; affordability implies that financial costs related to housing should be of such a size that the satisfaction of other basic needs is not threatened; habitability means that housing is not adequate if it does not guarantee physical safety; accessibility means that housing is not adequate unless the specific needs of disadvantaged groups are taken into account; location implies that housing is not sufficient if it is cut off from employment opportunities, medical services, educational institutions, located in a polluted, dangerous area; cultural adequacy implies that cultural identity must be respected and taken into account during its construction. Attention was paid to the issue of compliance by states with their obligations in this area. Appropriate conclusions are drawn.