Вербалізація концепту «океан» у поетичній творчості Василя Махна

Abstract

У статті за допомогою методів концептуального аналізу й аналізу дефініцій досліджено шляхи й способи вербалізації концепту «океан», його мовно-стилістичні особливості та значеннєві відтінки в поетичних текстах українського письменника-мандрівника Василя Махна. У роботі проаналізовано символи, образи й тропи, що формують семантичний каркас «океану» в творчості автора, а також значення й функції концепту в поетичній картині світу письменника. У науковій розвідці простежено зв’язок кочівного трибу життя Василя Махна з його ідіостилем. З’ясовано, що невід’ємною частиною поетичних текстів автора стали акватичні образи, серед яких і образ океану, котрий яскраво репрезентує концептосферу творчості українського поета. У статті доведено, що концептосфера поезій автора не зовсім відповідає звичній і типовій мовній картині представника українського етносу, оскільки письменник тривалий час мешкає в Америці. У роботі проаналізовано дефініції лексеми «океан» та простежено нові значення й форми вираження досліджуваного концепту в авторському образному обрамленні Василя Махна. Концепт «океан» у текстах поета має різні дефініції, серед яких означення водного простору й чогось неосяжного, зокрема «океан» постає в текстах безмежною чорною дірою, де можна загубити все, або ж просто частиною буденного пейзажу. Також аналізований концепт у поезії письменника набуває дуальних характеристик, наприклад водна стихія в мовній картині автора постає то меланхолійною та спокійною, то грізною та деструктивною. У науковій розвідці також доведено, що вербалізація концепту «океан» у поетичних текстах Василя Махна доволі часто завуальована, виражена за допомогою перифразів, різних асоціативних лексем, тропів чи образів. Окрім того, «океан» у поезіях письменника постає живим, набуває рис персоніфікації, що пов’язано з архетипними уявленнями про водний простір як божество чи якусь магічну істоту. У статті досліджено, що в текстах поета концепт «океан» вербалізовано здебільшого іменниками, рідше – прикметниками, до того ж у поезіях Василя Махна лексема «океан» часто обрамлена епітетами.

The article deals with the ways and means of the ocean concept verbalization, its linguistic and stylistic features and its semantic nuances in the poetic texts of Vasyl Makhno with help of methods of conceptual analysis and analysis of definitions. The study analyzes the symbols, images and paths that form the semantic framework of the «ocean» in the writer`s poetry, as well as the meaning and functions of the concept in the poetic picture of the author's world. Scientific research investigates the connection between the nomadic tribe of Vasyl Makhno`s life and his idiostyle. It was found that aquatic images became an integral part of the author`s poetic texts, including the image of the ocean, which vividly represents the conceptual sphere of the Ukrainian poet`s work. The article proves that the conceptual sphere of the author`s poetry does not quite correspond to the usual and typical linguistic picture of the representative of the Ukrainian ethnic group, because the writer has lived in America for a long time. The research analyzes definitions of the word «ocean» and new meanings and forms of expression of the researched concept in the author figurative frame of Vasyl Makhno. The ocean concept in the poet`s texts acquires various definitions, including the definition of water space and something immeasurable, in particular, the ocean appears in the poetry as a boundless black hole where you can lose everything, or as a part of usual landscape. Also, the analyzed concept in the writer`s poetry acquires dual characteristics, in particular, the water element in the author`s linguistic picture can be melancholy and calm, then formidable and destructive. The article also shows that the verbalization of the ocean concept in the poetic texts of Vasyl Makhno is often veiled, expressed through paraphrases, various associative tokens, tropes or images. In addition, the «ocean» in the writer`s poetry comes alive, acquires a feature of personification, which is associated with archetypal ideas about water space as a deity or a magical creature. The article investigates that the ocean concept is verbalized mostly by nouns, less often by adjectives in the poet`s texts, and the token «ocean» is often framed by epithets in Vasyl Makhno`s poems.