Дискурс: погляди науковців на визначення та предмет вивчення

Abstract

У статті досліджується та аналізується визначення терміна дискурс та предмет його вивчення як найважливішої категорії комунікації. Розглядаються різні погляди науковців, більшою мірою закордонних, так як вітчизняні науковці вивчають дискурс відносно невеликий проміжок часу. Наша стаття докладно розглядає еволюцію терміну «дискурс», аналізує основні проблеми даного поняття, яке протягом тривалого часу залишається в центрі уваги сучасних наукових дискусій. Ми зробили значний акцент на докладній характеристиці дискурсу, основних підходах щодо трактування його в лінгвістичних дослідженнях. Розглянули найвідоміші основні думки та визначення наукового дискурсу в сучасній лінгвістиці. Акцентували увага на тому, що поняття науковий дискурс всебічно трактується як складне явище, яке включає учасників комунікації, ситуації спілкування і сам текст. Зробили висновок, що дискурс – це абстрактний інваріантний опис структурно-семантичних ознак, які реалізуються в конкретних текстах. Мовознавці трактують поняття дискурсу як складне комплексне комунікативне явище, що охоплює мовця і адресанта повідомлення, процес власне утворення мовлення, екстралінгвальні фактори комунікації, соціальний та культурний фон. Вчені висувають різні фактори для визначення дискурсу: ступінь формальності спілкування, модель спілкування, середовище спілкування, тематика спілкування, сфери людської діяльності. Всі фактори є взаємодоповнюваними. Отже, класифікація є неповною і вимагає подальших розробок. Вочевидь, динамічність та відкритість самого дискурсу сприяє нових його видів, а відповідно – й появи нових класифікацій та досліджень. Величезна кількість підходів, поглядів ат значень щодо опису природи походження та трактування даних термінів, зайвий раз доводить правильність думки, що для нормального їх функціонування, достовірного оперування ними у різних сферах нема видимих об’єктивних обмежень. Літературна сфера активно оперує даними поняттями через їх багатогранний характер. Внаслідок цього у наукових студіях розглядаються питання художнього концепту, художнього дискурсу, які завжди є і будуть відкритими для кола дослідників, не вичерпуючи водночас своєї актуальності. Підсумовуючи нашу роботу можна зробити висновок, що чіткого визначення поняття «дискурс», незважаючи на всі дослідження й трактування, досі не існує. А через щоденне розширення діапазону його пояснень та тверджень, ми можемо віднести це поняття до лінгвістичних універсалій. У перспективі це поняття можна розглядати з точки зору різних сфер діяльності, зокрема туристичної.

The article traces the origin and meaning of the term discourse as one of the most important categories of communication. It investigates and analyzes the definition of the term discourse and the subject of its study as the most important category of communication. Different scholars’ views are considered, as domestic scholars study discourse for a relatively short period of time. The article is devoted to the evolution of the term “discourse”, which analyzes the main problems of this concept, which remains the focus of modern scientific discussions. Emphasis is placed on the characteristics of discourse, approaches to its interpretation in linguistic research. The most famous definitions of scientific discourse in modern linguistics are considered. The article shows the fact that the concept of scientific discourse is interpreted as a complex phenomenon that consists of participants in communication, communication situations and the text itself. The conclusion is that discourse is an abstract invariant description of structural and semantic features that are realized in specific texts. Linguists interpret the concept of discourse as a complex communicative phenomenon that includes the speaker and the addressee of the message, the process of proper formation of speech, extralingual factors of communication, social and cultural background. Scientists put forward various factors to determine the discourse: the degree of formality of communication, communication model, communication environment, topics of communication are as of human activity. All factors are complementary. Therefore, the classification is incomplete and requires further development. Obviously, the dynamism and openness of the discourse itself contributes to its new types, and consequently – the emergence of new classifications and research. The variety of meanings, approaches, views on the interpretation of the nature of these terms once again confirms the view that for their functioning, operation in various fields, there are no objective restrictions. Polyparadigmatic nature has led to the active use of these terms in the field of literature, as a result of which scientific studies address issues of artistic concept, artistic discourse, which will always be open to researchers, while not exhausting its relevance. Summing up our work, we can conclude that a clear definition of the concept of "discourse", despite all the research and interpretation, still does not exist. And due to the daily expansion of the range of his explanations and statements, we can attribute this concept to the linguistic universals. In the long run, this concept can be considered in terms of various areas of activity, including tourism.