Мовний образ Росії як ворога (на матеріалі ЗМІ періоду російсько-української війни)

Abstract

Українська нація, що перебуває в стані війни, потребує особливої єдности в поглядах на ситуацію, внутрішньої згуртованости та мобілізації навколо спільної ідеї боротьби з ворогом. Значний вплив на свідомість суспільства мають засоби масової інформації, нав’язуючи громадянам власне трактування образів ворога, захисника, Батьківщини, руйнуючи при цьому чужі стереотипи. Носії мови інтерпретують реальність, яка їх оточує, завдяки чому формується мовна картина світу. Будь-які суспільно значущі події, а тим більше війни, спонукають до активного оновлення мови, бурхливої словотворчости: виникають нові лексеми, розширюється семантичний спектр наявних найменувань, відбувається міграція лексики з мовної периферії до центру й навпаки. У статті з’ясовано причини використання тих чи інших назв на позначення держави-агресора в період російсько-української війни, а також проаналізовано походження та значення найменувань, які закріплюються у свідомості громадян як альтернативні назви держави-окупанта. Значна частина найменувань ворога, що сьогодні актуалізувалась для позначення Росії, існувала раніше. Можна простежити час, коли та чи інша лексема набуває поширення, наприклад, держава-агресор, держава-окупант – від 2014 року, держава-спонсор тероризму, держава-терорист – у квітні 2022 року. Журналісти широко вживають історичні назви Росії, що походять від назви столиці (Московія, Московщина, Московська імперія), наголошуючи, що країна-окупант неправомірно використовує вкрадену державну та географічну назву Росія. Неофіційні назви держави-агресора (раша, рашка, кацапія, кацапєтовка, кацапурія, кацапляндія оркостан, мордор, болото, країна – професійний вбивця, російська орда) надають публіцистичним текстам емоційного та підкреслено зневажливого забарвлення.

The Ukrainian nation, which is at war, needs a special unity of views on the situation, internal cohesion and mobilization around the common idea of fighting the enemy. The mass media have a significant influence on the consciousness of society, imposing on citizens their own interpretation of the images of the enemy, the defender, the Motherland, while destroying other people's stereotypes. Native speakers interpret the reality that surrounds them, thus creating a linguistic picture of the world. Any socially significant events, especially wars, encourage active renewal of language, rapid word formation: new tokens emerge, the semantic range of existing names expands, vocabulary migrates from the language periphery to the center and vice versa. The article clarifies the reasons for the use of certain names to denote the aggressor state during the Russian-Ukrainian war, as well as analyzes the origin and meaning of names that are fixed in the minds of citizens as alternative names of the occupying power. Most of the names of the enemy, which is relevant today to denote Russia, existed before. It is possible to trace the time when this or that token becomes widespread, for example, the aggressor state, the occupying state – since 2014, the sponsor state of terrorism, the terrorist state – in April 2022. Journalists widely use the historical names of Russia, derived from the name of the capital (Moscovia, Moscovshchyna, Moscow Empire), emphasizing that the occupying country is illegally using the stolen state and geographical name Russia. The unofficial names of the aggressor state (rasha, rashka, katsapiya, katsapetovka, katsapuriya, katsaplyandiya, orkostan, mordor, boloto (swamp), country – professional assassin, the Russian orda) give journalistic texts an emotional and emphatically contemptuous color.