Назви страв із вареного тіста (на матеріалі творів письменників ХVIII–ХІХ ст.)

Abstract

У статті досліджено назви страв із вареного тіста в українській мові на матеріалі художніх творів письменників ХVIII– ХІХ ст. Наукову новизну дослідження визначає факт, що назви страв цієї лексико-семантичної підгрупи, уживані у творах українських письменників, ще не були об’єктом спеціального розгляду. До аналізу залучено тексти таких авторів: І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ’яненка, С. Александрова, П. Білецького-Носенка, Т. Шевченка, П. Куліша, Л. Боровиковського, Марка Вовчка, Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, Л. Глібова, М. Кропивницького. Матеріал класифікуємо таким чином: лексико-тематична група «Назви страв», лексико-тематична підгрупа «Назви других страв», лексико-семантичні підгрупа «Назви страв із вареного тіста». Із творів виокремлено такі компоненти цієї підгрупи: варéник, галу́шка, лóкшина, лемíшка, квáша, саламáха (соломáха), варени́ця (варяни́ця), у́шки, ковту́н. У статті здійснено аналіз їх частотності. Установлено, що до найчастіше вживаних належать лексеми варéник (виявлено у творах 15 авторів), галу́шка (14 письменників); менш уживаними є назви лóкшина (5 авторів); лемíшка, квáша (по 4 письменники) і саламáха (соломáха), варени́ця (варяни́ця) (по 2 автори), у́шки, ковту́н зафіксовано по одному разу. 4 назви, 45%, є активними в сучасній українській мові: варéник, галу́шка, лóкшина, у́шки. 5 назв, 55%, вналежать до пасивної лексики, що дозволяє вважати їх історизмами та архаїзмами: лемíшка, квáша, саламáха (соломáха), варени́ця, (варяни́ця), ковту́н. Проведено паралелі між лексичними значеннями назв страв, зафіксованих у лексикографічних джерелах ХІХ ст., і сучасними. У тексті статті збережено оригінальний правопис цитацій і тлумачень з метою точнішого сприйняття інформації. Зазначено демінутивні форми лексем, тоді як аугментативних не виявлено ні в аналізованих текстах, ані в словниках. Виявлено, що письменники аналізованого періоду жодного разу не використали такі назви страв із вареного тіста: вермішéль, макарóни, пельмéні. Це дозволяє зробити припущення про запозичення цих лексем в українську мову з інших у ХХ ст.

The article studies the names of dishes from boiled dough in the Ukrainian language based on the texts of writers of the XVIII–XIX centuries. The scientific novelty of the study lies in the fact that the names of dishes of this lexical and semantic subgroups used in the works of Ukrainian writers have not yet been the subject of special consideration. Texts by such authors as I. Kotlyarevsky, P. Gulak-Artemovsky, M. Gogol, G. Kvitka-Osnovyanenko, S. Alexandrov, P. Biletsky-Nosenko, T. Shevchenko, P. Kulish, L. Borovikovsky, Marko Vovchok, Panas Myrnyi, I. Nechui-Levitsky, M. Starytskyi, I. Karpenko-Karyi, L. Glibov, M. Kropyvnytsky were taken for analysis. Materials are classified as follows: lexical-thematic group «Names of Courses», lexical-thematic subgroup «Names of Second Courses», lexical and semantic subgroup «Names of Dishes from Boiled Dough». The following components of this subgroup are selected from the works: varenyk, halushka, noodles, lemishka, kvasha, salamakha (solomakha), varenytsya (varyanytsya), ushky, kovtun. The analysis of their frequency is carried out in the article. It is established that the most frequently used tokens were varenyk (found in works of 14 authors), halushka (11 writers); less common are the names noodles (5 authors); lemishka, kvasha (4 writers each) and salamakha (solomakha), varenytsya (varyanytsya) (2 authors), ushky and kovtun recorded once. Four names, 45% are active in the modern Ukrainian language: varenyky, halushky, noodles, ushky. Five titles, 55%, belong to the passive vocabulary that allows us to count them historicisms and archaisms: lemishka, kvasha, salamakha (solomakha), varenytsya, (varyanytsya), kovtun. Parallels between the lexical meanings of the names of dishes, fixed in lexical and graphical sources of the XIX century and modern ones, are traced. For the purpose of accurate perception of information, the article retains the original writing of quotations and interpretations. Diminutive forms of tokens are defined, while augmentative ones are not found either in the analyzed texts or in dictionaries. It was determined that the writers of the analyzed period did not used names of boiled dough dishes such as vermicelli, pasta, pelmeni. This allows us to make assumptions about the borrowing of these tokens in the twentieth century.