Фразеологічні одиниці на позначення позитивної емоції радості (на матеріалі української, турецької та англійської мов)

Abstract

У статті розглядаються найбільш частотні фразеологічні одиниці на позначення позитивної емоції радості, наводяться їх семантичні підгрупи в англійській, турецькій та українській мовах. Через емоції ми реагуємо на події, слова та обставини. Ми всі відчуваємо почуття та емоції різною мірою та віддзеркалюємо те, що живе у свідомості. Людством нагромаджено величезний емоційний досвід. У всі часи люди відчували, відчувають і будуть відчувати одні й самі почуття: радість, горе, любов, сум, ненависть, здивування, страждання, страх, смуток, заздрість, співчуття, презирство, задоволення, повагу, цікавість, захоплення. У цій роботі ми розглянемо, як відрізняється вираження позитивної емоції «радість» в англійській, турецькій та українській культурах, їхню національно-культурну специфіку. Мета дослідження – виявлення подібності та відмінності щодо вираження емоції «радість» в англійській, турецькій та українській лінгвокультурах. Об’єктом розвідки було поняття «радість», що зафіксовано у прислів’ях української, турецької та англійської мов. Предметом дослідження цієї роботи є ідіоми та фразеологізми, що використовуються для вираження емоційного підтексту радості в кожній зі вказаних мов. Виявляється, що зазначені фразеологізми найчастіше пов'язані з легкістю рухів, діями, що спрямовані вгору чи небо, деякими соматичними реакціями, танцями, грою інструментів чи святковим настроєм та інших. У порівнюваних мовах можна спостерігати схожість у тому, що лексеми з запереченнями допустимо застосовувати висловлювання протилежних радості почуттів. Слов'яни розуміють «радість» як дещо максимально бажане, стихійне, надіслане згори, мають завищеними очікуваннями та страхами щодо наслідків щастя та його короткої тривалості. В англійській фразеології найбільша кількість фразеологічних одиниць за кількісним та семантичним складом. Опис позитивної емоції «joy» вибудовується за допомогою усвідомлення єдності світу зовнішнього та внутрішнього, де щастя не самоціль, а як одна з приємних складових життя.

The study deals with the most phraseological units for positive emotions of joy and their main semantic groups. Through emotions, we react to events, words and circumstances. We all experience feelings and emotions in different ways and reflect what lives in our mind. Humanity has accumulated a huge emotional experience. At all times, people felt, feel and will feel the same feelings: joy, grief, love, sadness, hatred, surprise, suffering, fear, sadness, envy, compassion, contempt, pleasure, respect, curiosity, admiration. In this work, we will consider how the expression of the positive emotion "joy" differs in English, Turkish, and Ukrainian cultures, their national and cultural specificity. The purpose of the research is to identify similarities and differences regarding the expression of the emotion "joy" in English, Turkish, and Ukrainian linguistic cultures. The object of investigation was the concept of "joy", which is recorded in proverbs of the Ukrainian, Turkish and English languages. The subject of research of this work is idioms and phraseological units used to express the emotional subtext of joy in each of the indicated languages. It is shown that above mentioned phraseological units are connected with the easiness of movements, the movements directed up or to the sky, some somatic reactions, dancing and playing a musical instrument or festive mood, etc. Similarities can be observed in the compared languages in that it is permissible to use lexemes with objections to express feelings opposite to joy. Slavs understand "joy" as something maximally desired, spontaneous, sent from above; they have inflated expectations and fears about the consequences of happiness and its short duration. English phraseology has the largest number of phraseological units in quantitative and semantic composition. The description of the positive emotion "joy" is built using the awareness of the unity of the external and internal world, where happiness is not an end in itself, but one of the pleasant components of life.