«Застигле вугілля», «наші грубі пращури» та «елемент опору»: гетерообраз бретонця і Бретані у франкофонних художніх творах ХІХ століття

Abstract

У статті зроблено спробу прослідкувати формування літературного етнообразу бретонців у художніх, протонаукових та публіцистичних текстах французьких та бретонських інтелектуалів кінця 18 – початку 19 століття. Акцент робиться на формуванні саме негативного етнообразу. За теоретичну основу обрано наукові напрацювання Ронана ле Коадіка та Гізер Вільямс. Імовірно, витоки літературного етнообразу бретонця та Бретані зразка 19 – 20 століття можемо знайти вже у текстах історика бретонського походження Жака Камбрі. Описи ландшафтів з його «Подорожі до Фіністера» могли перекочувати в художні твори, наукові й публіцистичні тексти. Його спроби описати мегалітичні споруди Бретані містили кельтоманські наративи та могли в подальшому знайти іронічне переосмислення в художніх текстах франкофонних митців. Ронан Ле Коадік звертає увагу на три великі прозові твори 19 століття – «Шуани або Бретань 1799 року» Оноре де Бальзака, «1793» Віктора Гюго та “Par les champs et par les grèves” Гюстава Флобера, які презентують вкрай негативний, або вадовий етнообраз бретонця. Можна відзначити втім, що однозначно негативний персонаж-бретонець у Гюго вже здатний на єдиний благородний вчинок. Серед творів малої прози знаходимо, зокрема, коротке оповідання – тревелог Гі де Мопассана «У Бретані», яке в лаконічному, концентрованому та карикатурному вигляді транслює негативний образ бретонця-Чужинця, що виглядає радше недолуго та комічно, аніж небезпечно та загрозливо, як це було у Бальзака чи Гюго. Окрім художніх творів пропонується проаналізувати працю історика Жуля Мішлє «Tableau de la France», присвячену географії Франції. Уся держава функціонує як один механізм, для підтримання якого важливий кожен регіон, без претензії на автономність. Бретань демонструє занадто «нефранцузькі» ворожі настрої і тому описується через сталу низку негативно конотованих епітетів та символів. У висновку припускається, що негативний або штучно очужинений гетерообраз створюваний французькими інтелектуалами, міг стати одним із факторів, які підштовхнули бретонських митців до створення у відповідь текстів, які репрезентували позитивний автообраз Бретані та бретонця, активного дослідження бретонської усної літературної традиції.

The article aims to trace the formation of the literary ethnic image of Bretons in fiction, proto-scientific and publicistic texts written by French and Breton intellectuals of the late 18th – early 19th centuries. The article is focused on the formation on the negative ethnic image. It is suggested that the origins of the literary ethnic image of the Breton and Brittany of the 19th – 20th centuries can be found in the texts of the historian of Breton origin Jacques Cambry. Descriptions of landscapes from his “Voyage dans le Finistère” might have transitioned into works of art, scientific and journalistic texts and thus gained symbolic meaning. His attempts to describe the megalithic structures of Brittany contained Celtic narratives and could have later found an ironic reinterpretation in the literary texts of Francophone artists. Ronan Le Coadic has drawn attention to three great prose works of the 19th century – “Les Chouans” by Honore de Balzac, “1793| by Victor Hugo and “Par les champs et par les grèves” by Gustave Flaubert, which present an extremely negative or flawed ethnic image of a Breton. It can be noted, though, that Hugo's unambiguously negative Breton character partly acquires the features of a “noble savage”. A short story – a travelogue “In Brittany” by Guy de Maupassant has been analyzed as an example of short proze. It presents a negative image of a Breton savage, who looks clumsy and comical rather than dangerous and threatening, as was the case with Balzac or Hugo, in a laconic, concentrated and caricatured form. In addition to the works of art, the article suggests analyzing the work of historian Jules Michelet “Tableau de la France” devoted to the geography of France. It implies that the whole state functions as a single mechanism, and each its region, without claiming autonomy plays an important role in its maintenance. Brittany demonsrates too “non-French” hostility and is therefore described through repeated series of negatively connoted epithets and symbols. The conclusion suggests that the negative or artificially alienated hetero-image created by French intellectuals may have been one of the factors that prompted Breton artists to creating, in response, texts that would represent a positive self-image of Brittany and the Breton as well as actively studying the Breton oral literary tradition.