Міфічний родовід в індивідуальному авторському міфі І. Калинця: зв’язок «людина – природа»

Abstract

У статті витлумачено й апробовано як літературознавчий інструментарій поняття «міфічний родовід», що відображає причинно-наслідкові зв’язки у формі родових відношень в індивідуальному авторському міфі. Доведено, що поява родовідного ланцюга образу свідчить про його життєздатність в міфічній реальності, а специфіка міфічного родоводу – один із критеріїв досконалості авторської художньо-філософської концепції людини, життєвості авторського міфу як системи. Індивідуальний авторський міф Ігоря Калинця має потужний життєвий заряд, багато в чому обумовлений розгалуженою системою родовідних зв’язків. Особливо оригінально поет осягає родовідний зв’язок «людина –природа», прагнучи відновити первісну цілісність картини буття з гармонійно вписаною в неї особистістю. Міфічний родовід виконує подвійну функціональну роль: з одного боку, він свідчить про те, що людина і природа – самодостатні рівноправні феномени, а з іншого, – унаочнює зв’язок їхньої спорідненості. Митець використовує властивий лише людині спосіб гармонізації стосунків особистості з навколишнім світом – духовне зближення через любов. Зв’язок людини з природою вибудовується через емоційно-почуттєву проекцію, метафору, і лише після завершення земного життя індивіда відбувається його злиття з природою. У Калинцевому міфі багатошаровість художніх смислів, породжених міфічним родоводом, виявляється у двох вимірах – алегоричному й персоніфікаційному, які представляють етапи розвитку авторської концепції людини. Алегорія – початковий етап художнього осмислення поетом стосунків людини і природи, коли особистість у всьому бачить своє віддзеркалення, вважаючи себе непорушним центром світобудови, а персоніфікація означає, що людина допускає існування рівноправних життєвих систем («Вітрова донька»). Міфічний родовід актуалізує взаємоперелив, варіювання алегоричного й персоніфікаційного начал («Троянда» із циклу «Зільник»). Через взаємодію з іншими художніми засобами міфічний родовід генерує асоціації, викликані впливом спорідненого образу («Осіння Магдалина»). Міфічний родовід «людина – природа» в поезії І. Калинця увиразнює кількарівневі художні смисли, що відображають етапи розвитку авторської концепції.

The article interprets and tests the concept of “mythical pedigree” as a literary tool, which reflects the cause and effect relationships in the form of ancestral relations in the individual author’s myth. It is proved that the appearance of the genealogical chain of the image testifies to its viability in mythical reality, and the specificity of the mythical pedigree is one of the criteria for the perfection of the author’s artistic and philosophical concept of man, the vitality of the author’s myth as a system. Ihor Kalynets’ individual authorial myth has a powerful life charge, largely due to an extensive system of genealogical ties. Especially original, the poet comprehends the genealogical connection “man – nature”, seeking to restore the original integrity of the picture of life with a harmoniously inscribed personality. The mythical genealogy plays a dual functional role: on the one hand, it shows that man and nature are self-sufficient equal phenomena, and on the other hand, it illustrates the connection between their kinship. The artist uses a unique inherent only-for-man way of harmonizing a person's relationship with the world around him – spiritual rapprochement through love. Man’s connection with nature is built through emotional and sensory projection, and metaphor, and only after the end of the earthly life of the individual is his merger with nature. In Kalynets’ myth, the multilayered artistic meanings generated by the mythical pedigree are manifested in two dimensions – allegorical and personification, which represent the stages of development of the author’s concept of man. Allegory is the initial stage of the poet's artistic understanding of the relationship between man and nature, when the individual sees his reflection in everything, considering himself the inviolable center of the universe, and personification means that man no longer takes such a position, allowing the existence of equal life systems (“Wind Daughter”). The mythical pedigree actualizes mutual overflow, variation of allegorical and personification principles (“Rose” from the cycle “Zilʹnyk”). Through interaction with other artistic means, the mythical pedigree generates associations caused by the influence of a related image ("Autumn Mahdalyna”). The mythical pedigree “man – nature” in the poetry of I. Kalynets emphasizes multilevel artistic meanings that reflect the stages of development of the author’s concept.