Пропорційність та альтернативність конфіскації за порушення митних правил

Abstract

Вказується, невід’ємною частиною адміністративно-деліктного інструментарію митного адміністрування є конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил, яка являє собою примусове безоплатне вилучення за рішенням суду на користь держави безпосередніх предметів порушення митних правил та, у встановлених законом випадках, товарів та транспортних засобів, з використанням яких вчинялось митне правопорушення (ст. 465 МК України). Водночас, правова основа конфіскації, всупереч загальним принципам права, міжнародним рекомендаціям з питань митного адміністрування та досвіду найбільш розвинених держав у відповідній частині, не забезпечує пропорційність цього адміністративного стягнення та можливість її заміни на умовах, які є прийнятними для правопорушника, так й з точки зору митних інтересів держави. Автор ставить собі за мету– за результатами наукового опрацювання нормативно-правових документів найбільш розвинених держав, міжнародних до-говорів та українського законодавства з питань митного адміністрування визначити науково обґрунтовані шляхи тлумачення законодавчих положень про конфіскацію за порушення митних правил для їх приведення у відповідність до верховенства права, насамперед, до вимог пропорційності як його основоположного елементу.У статті обґрунтовується, що правова основа конфіскації, всупереч загальним принципам пра-ва, міжнародним рекомендаціям з питань митного адміністрування та досвіду найбільш розвинених держав у відповідній частині, не забезпечує пропорційність цього адміністративного стягнення та можливість її заміни на умовах, які є прийнятними для правопорушника, так й з точки зору митних інтересів держави. На переконання автора, зважаючи на масштаб та безповоротність наслідків конфіскації для майнового стану правопорушника, безумовне та безальтернативне застосування цього адміністративного стягнення за порушення митних правил, незалежно від його обставин, що визначають його тяжкість та ступінь вини правопорушника, є несправедливим та несумісним із принципом верховенства права. Зважаючи на це, тлумачення положення митного законодавства про конфіскацію за порушення митних правил для ефективного правозастосування мають тлумачитись у спосіб, що дозволяє максимально адаптувати це адміністративне стягнення до усіх обставин справи. Оптимальність цього рішення підтверджується, зокрема, досвідом найбільш розвинених країн, у яких обов’язково під час вирішення питання про конфіскацію перевіряється наявність обтяжуючих та пом’якшуючих обставин, як наприклад вжиття власником спеціально переробленого чи пристосованого транспортного засобу усіх можливих заходів для відвернення використання його під час вчинення порушення митних правил або, як інший приклад, – можливість повернути спеціально перероблений чи пристосований транспортний засіб до попереднього стану для використання за призначенням, що відповідає рекомендаціям Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

It is indicated that an integral part of the administrative-delict toolkit of the customs administration is confiscation as an administrative penalty for violation of customs rules, which is a forced, free of charge seizure by a court decision in favor of the state of the direct objects of the violation of customs rules and, in cases established by law, goods and vehicles , with the use of which a customs offense was committed (Article 465 of the Criminal Code of Ukraine). At the same time, the legal basis of confiscation, contrary to the general principles of law, international recommendations on customs administration and the experience of the most developed countries in the relevant part, does not ensure the proportionality of this administrative penalty and the possibility of its replacement under conditions that are acceptable to the offender, as well as from the point of view customs interests of the state. The author sets himself the goal - based on the results of the scientific study of regulatory and legal documents of the most developed countries, international treaties and Ukrainian legislation on customs administration, to determine scientifically based ways of interpreting legislative provisions on confiscation for violation of customs rules in order to bring them into compliance with the rule of law, first of all , to the requirements of proportionality as its fundamental element.The article argues that the legal basis for confiscation, contrary to general principles of law, international recommendations on customs administration and the experience of the most developed countries in the relevant part, does not ensure the proportionality of this administrative penalty and the possibility of its replacement on conditions both acceptable to the offender and being in the best interests of the state. According to the author, given the scale and irreversibility of the consequences of confiscation of the property of the offender, unconditional and unalterable imposition of this administrative penalty for customs rules violations, regardless of its circumstances, its severity and degree of guilt of an offender, is unfair and incompatible with the rule of law. In view of this, the interpretation of the provisions of the customs legislation on confiscation for customs rules violation for purposes of efficient law enforcement should be interpreted in a way that allows to adapt this administrative penalty to all the circumstances of the case to the greatest extent. The optimality of this decision is supported, in particular, by the experience of the most developed countries, where it is obligatory to check the existence of aggravating and mitigating circumstances when deciding on confiscation, such as taking all possible measures to prevent its use by the owner of a specially modified or adapted vehicle, the time of the breach of customs regulations or, as an another example, the possibility of returning a specially modified or adapted vehicle to its previous condition for its intended use in accordance with the recommendations of the Convention on the simplification and harmonization of customs procedures.