Діалектна лексика новел Василя Стефаника: діахронійний аспект

Abstract

У статті запропоновано застосування корпусних та кількісних методів для вивчення певного прошарку лексики художнього твору як симбіоз кількісного та якісного підходів до вивчення мови літератури. У розвідці розглянуто діалектну лексику новел Василя Стефаника з метою визначити її відносну частку та розподіл у новелах загалом та у діахронійному зрізі зокрема. Творчість новеліста віддавна є об’єктом зацікавлень учених. Переважна більшість праць присвячена окремим новелам або ж новелам, які увійшли до академічного тритомного видання, виданого після смерті письменника (1949–1954 рр.). На нашу думку, більш об’єктивним було б вивчення прижиттєвих видань новел, які позбавлені ідеологічних правок чи нашарувань. Відтак запропоновано здійснити аналіз на основі корпусу новел, виданих за життя письменника. До згадано корпусу увійшли новели з останнього прижиттєвого ювілейного видання творів (1933 р.) та три новели, які не увійшли до нього. Задля вивчення саме діалектної лексики корпус було відповідно роззначено та структурно виокремлено використання такого плану лексики у авторському та персонажному мовленні (результати такого дослідження було представлено у попередніх публікаціях). Виявлено, що частка діалектної лексики у новелах загалом становить 22%. Створивши окрему вибірку новел, опублікованих у різні періоди творчості Василя Стефаника, здійснено їх аналіз задля вияву частки діалектної лексики по кожній новелі та чи характерні якісь значні коливання у її використанні для різних періодів творчості автора. Встановлено, що найменшим був показник у другому періоді творчості, а найвищим – у першому. Назагал значення є близькими між собою. Отже, можна підсумувати, що Василь Стефаник був послідовним у своїй творчій манері письма, попри вагання, які він висловлював у своїх листуваннях із видавцями та друзями. Перспективним убачаємо здійснення схожих досліджень на матеріалах творів письменників того ж періоду та застосуванням отриманих фактів в укладанні частотного словника та словника мови творів Василя Стефаника.

The article suggests the use of corpus and quantitative methods to study a certain layer of vocabulary of literary works. The dialectal vocabulary of Vasyl Stefanyk’s short stories is considered in order to determine its relative proportion and distribution in the short stories in general and its possible diachronic change in particular. The short stories have long been of interest to scholars. The vast majority of works are devoted to individual short stories or the ones included in the academic three-volume edition that was published after the death of the authr (1949–1954). In our opinion, it is more relevant to study the lifetime editions of short stories, which are free of ideological edits or layers. Therefore, it is proposed to make an analysis based on the corpus of short stories published during the writer’s lifetime. Such corpus includes short stories from the lifetime anniversary edition of works (1933) and three short stories that were not included in it. In order to study dialectal vocabulary, the corpus was accordingly tagged and the use of such vocabulary in author’s and personal speech was analyzed (the results of such research were presented in previous publications). It was found that the share of dialectal vocabulary in the short stories is 22%. Having created a separate sample of short stories published in different periods of Vasyl Stefanyk’s literary career, their analysis was carried out to identify the share of dialectal vocabulary for each short story and whether there are any significant fluctuations in its use for these different periods. It is found out that the lowest rate was in the second period, and the highest was in the first one. In general, the values are close to each other. Thus, we can conclude that Vasyl Stefanyk was consistent in his style of writing, despite hesitations he expressed in his correspondence with publishers and friends. We believe the implementation of similar research on the works of Vasyl Stefanyk’s contemporaries and the application of the obtained facts in compilation of the frequency dictionary and the dictionary of the language of the works of Vasyl Stefanyk would be fruitful and promising.