Рання творчість Олекси Ізарського: становлення індивідуального стилю (на матеріалі повісті «Ранок»)

Abstract

У статті на матеріалі повісті «Ранок», першого твору сімейної хроніки, українського письменника-емігранта Олекси Ізарського досліджено становлення індивідуального стилю митця. Художній задум Олекси Ізарського написати хроніку української родини Лисенків було втілено завдяки обранню особливої романної форми – сімейного роману. Романи та повісті Олекси Ізарського не отримали авторської загальної назви, хоча в документалістиці письменника є свідчення про його задум назвати сімейний роман-хроніку «Дім і чужина». Така назва демонструвала розщепленість, дуалізм внутрішнього світу головного героя, породжений, в свою чергу, авторським світовідчуттям. Першим твором сімейної хроніки про родину Лисенків стала повість «Ранок», в якій прозаїк засвідчив оригінальну творчу манеру письма. Твір був імпульсом до народження ідеї про серію книг, об’єднаних долею одного героя, історії однієї сім’ї. Уся подієвість повісті обертається навколо концепту «дім» як одного з базових онтологічних концептів. У повісті Олекси Ізарського цей концепт взаємодіє із дитячими візіями, а отже, з концептом «дитинство», набуваючи різних семантичних відтінків (затишок, сон, тепле молоко, молодший брат Льока, казка, фантазія). Художнє втілення локусу дому в повісті найчастіше відбувається двома шляхами: через персоніфікацію та метонімію. Зростання та дорослішання Віктора – це постійне віддалення від рідного дому. Концепт дому тісно пов'язаний з архетипами роду, мами та батька як найдавнішими і найстійкішими архетипами універсальної картини світу. Образ матері в повісті – статичний, однаково позитивний, тоді як образ батька – динамічний, іноді навіть суперечливий. У художньому втіленні цих образів переважає то ескізність, то деталізація. Домінантною рисою ідіостилю письменника стала персоніфікація предметів та явищ, а особливістю образу Віктора в сімейному романі про родину Лисенків стало те, що це тип нового інтелігента, інтелектуала, перед яким тільки відкривається життя. Для читача цінним є дослідження його світу дитинства, що еволюціонує з кожним днем. Цей світ сконструйовано із таких дихотомій: перемога – невдача, казка – буденність, безпорадність – здатність діяти, зрештою, життя – смерть.

The article investigates the establishment of individual style in writing of the Ukrainian writer-emigrant Oleksa Izars’kyi on the basis of his narrative “Ranok” (“Morning”), the first work of his family chronical. Oleksa Izars’kyi’s artistic idea to write a chronical about the Ukrainian Lysenko’s family was realized through the choice of a special novel form – a family novel. Oleksa Izars’kyi’s novels and narratives did not receive the author’s common title, although in the writer’s documentary there is an evidence of his idea to call the family novel-chronical “Dim i Chuzhyna” (“Home and Strange Land”). This title demonstrated the split, the dualism of the protagonist’s inner world, in turn, caused by the author’s sensation of the world. The first work of the chronical about the Lysenko’s family became the narrative “Ranok” (“Morning”), in which the prosaist certified the original manner of writing. His first creation was an impulse to the birth of the idea about a series of books, united by the fate of one hero, the story of one family. The whole plot of the narrative revolves around the concept of “home” as one of the basic ontological concepts. This concept interacts with child’s visions, and therefore with the concept of “childhood”, acquiring different semantic shades (cosiness, sleep, warm milk, younger brother Lioka, fairy tale, fantasy). The artistic embodiment of the locus of home in the narrative often occurs in two ways: through personification and metonymy. Victor’s growth and maturation is a constant estrangement from native home. The concept of “home” is closely connected with family archetypes, mother and father, as the oldest and the most stable archetypes of the universal picture. Mother’s image in the narrative is static, equally positive, while father’s image is dynamic, sometimes even contradictory. In the artistic embodiment of these images prevail sketchiness and detailing. The dominant feature of the writer’s idiostyle became the personification of objects and phenomena. The peculiarity of Victor’s image in the Lysenko’s family novel became the fact that he was the type of a new intelligent and intellectual person, before whom life only opens up. It is valuable for the reader to study Victor’s world of childhood, which is evolving with each passing day. This world is constructed out of the following dichotomies: victory – failure, fairy tale – everyday life, helplessness – the ability to act, finally, life – death.