Образ чаклуна в «Страшній помсті» М. Гоголя: особливості авторської інтерпретації

Abstract

У статті висвітлено специфіку гоголівської інтерпретації інфернального образу чаклуна. Об’єктом дослідження є повість М. Гоголя «Страшна помста», що увійшла до збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831−1832). Тут порушено концептуально важливі проблеми сьогодення, зокрема злочин і покарання, гріховність і праведність, добро і зло. У статті використано такі методи дослідження: структурний, аналітичний, системний, типологічний. «Страшна помста» М. Гоголя, що містить в собі ознаки готичного роману, є оригінальним і новаторським твором в українській літературі ХІХ століття. Повість викликає інтерес з огляду порушеної проблематики, сюжету та образної системи. Особливої уваги заслуговує головний герой – інфернальний образ чаклуна, зображений як грішник, якого ще не бачило людство. Чаклун − маргінальний образ, який знаходиться на межі реального та ірреальних світів, виступає його провідником, несе з собою деструктивне зло без будь-яких спроб покаяння. За чаклуном бачимо цілий ланцюг злочинів, найбільший з яких – знищення власного родового дерева: він жорстоко вбиває дружину, доньку, онука. У повісті М. Гоголя образ чаклуна подано в тривимірному плані: як образ-перевертень, як герой, котрий зневажає суспільну мораль, як людину, здатну керувати чужим життям і смертю. Художній образ цього чародія розкривається через розвʼязання проблеми помсти, репрезентовану в творі на трьох рівнях: державному (помста козака Данила), морально-етичному (помста доньки Катерини), сакральному (помста Петра та Івана). Чаклун є втіленням страху у творі, що своєю чергою є композиційним елементом кожного з розділів твору. Страх у Гоголя набуває градаційного рівня і виявляється як страх перед витівками нечистої сили, як страх покарання і врешті страх очікування самої смерті. У комплексі художньої проблематики твору з’ясовано співвідношення проблем духовного і праведного. Протиставлення божественного і диявольського відбувається протягом всієї сюжетної дії твору. На початку – викриття чаклуна на весіллі за допомогою ікон, згодом спокуса душі Катерини, у кульмінаційні частині − це святий схимник, який не дає чаклуну змоги врятувати свою душу від покарання вершника.

The article considers the specifics of Gogol's interpretation of the infernal image of the wizard. The object of research is the M. Gogol's novel «Terrible Revenge», which was included in the collection «Evenings on a farm near Dykanka» (1831−1832). Conceptually important problems of the present are raised here: crime and punishment, sinfulness and righteousness, good and evil. The proposed research methods are used in the proposed work: structural, analytical, systemic, typological. M. Gogol's «Terrible Revenge», which contains features of a Gothic novel, is an original and innovative work in the Ukrainian literature of the XIX century. The story is of interest in view of the issues raised, the plot and the image system. The main character of the work deserves special attention − the infernal image of a sorcerer, depicted as a sinner who has never been seen by mankind. Wizard − a marginal image that is on the border of real and unreal worlds, acts as its guide. The hero is endowed with the power of sin and is able to change the universe. He carries with him destructive evil without any attempt at repentance. The sorcerer has a whole chain of crimes, the biggest of which is the destruction of his own family tree: he brutally kills his own wife, daughter and grandson. In M. Gogol's story, the image of a sorcerer is presented in three dimensions: as a werewolf image, as a hero, despising public morals and principles, as a person capable of controlling someone else's life and death. The artistic image of Gogol's wizard is revealed through the solution of the problem of revenge, which is represented in the work on three levels: state (revenge of the Cossack Daniel), moral and ethical (revenge of his daughter Catherine), sacred (revenge of Peter and Ivan). The wizard is the embodiment of fear in the story, which in turn is a compositional element of each section of the work. Gogol's fear acquires a gradation level and manifests itself as a fear of the antics of evil spirits, as a fear of punishment and ultimately a fear of waiting for death itself. The relationship between the problems of the spiritual and the righteous is clarified in the complex of artistic problems of the work. The opposition of the divine and the diabolical occurs throughout the plot of the work. In the beginning − exposing the sorcerer at the wedding with the help of icons, then the temptation of Catherine's soul, in the culminating parts − is a holy schemnik, which does not allow the sorcerer to save his soul from the punishment of the rider.