Концептуальна опозиція «рай – пекло» у слов’янській фразеології (на матеріалі української та польської мов)

Abstract

У статті подано ідеографічну схему фразеологічного вираження концептуальної опозиції «рай – пекло» в українській та польській мовах. Концептуальний аналіз лексико-фразеологічного фонду мови займає одну із перших позицій у лінгвістичних і філософських наукових працях. У даній статті здійснюється аналіз фразеологічного вираження цієї концептуальної опозиції, виходячи із широкого розуміння фразеології, оскільки таке розуміння її об’єкту дозволяє охопити всі різновиди семантично пов’язаних структур, тобто стійких словесних комплексів, які вербалізують пропоновану дихотомію. Висвітлено пізнавально-конотативний потенціал цих словесних формул, які є результатом трансформації загального когнітивно-семантичного континууму. У досліджуваних стійких словесних комплексах поняття «раю» інтерпретується як символ вічного блаженства, світла, добра, винагороди за праведне життя, за любов до ближнього, за смиренність і стійкість у вірі в Бога. Натомість поняття «пекла» усвідомлюється, як символом вічних мук і страждань, покарання за неправедний спосіб життя, важкі гріхи. У наведеному матеріалі ця інтерпретація, що відповідно вербалізується за допомогою лексем, таких як: небо, Едем, сад, життя, бог, ангел, полум’я, вогонь, чорт, нечистий, диявол, лежить в основі формування семантики фразеологічних одиниць, яка, у свою чергу, дозволяє диференціювати окремі семантико-тематичні групи. Компоненти антиномії визначаються як явище духовної сутності людини, а її номінації – як семантичні універсалії. Номінанти розглядаються через опис їх парадигматичних зав’язків і відносин. Доведено, що фразеологічні одиниці, які формують згадану концептуальну опозицію, багаті диференційними ознаками, серед яких є частотні і не частотні. Збіг фразеологізмів у досліджуваних мовах пояснюється адекватним сприйняттям реального і ірреального світу у ракурсі загальної християнської культури і релігійних поглядів. Розбіжності безумовно визначаються національно-культурною специфікою образно-смисловий центр метафоричного вираження дихотомії «рай – пекло».

The article presents an ideographic scheme of phraseological expression of the conceptual opposition "paradise/ heaven – hell" in the Ukrainian and Polish languages. The conceptual analysis of the lexical and phraseological fund of language takes one of the leading places in linguistic and philosophical scientific research. This article analyzes the phraseological embodiment of this conceptual opposition based on a broad understanding of phraseology, since this understanding of its object allows to cover all kinds of semantically related structures, i.e. stable verbal complexes verbalizing the proposed dichotomy. The cognitive-connotative potential of these verbal formulas, which are the result of the transformation of the general cognitive-semantic continuum, is highlighted. In the studied persistent verbal complexes the concept of "paradise" is interpreted as a symbol of eternal bliss, light, good, reward for a righteous life, for love of neighbor, for humility and perseverance in faith in God. The concept of "hell" is realized as a symbol of eternal torment and suffering, punishment for unrighteous living, grave sins. In the given material this interpretation (respectively, verbalized by lexemes such as: heaven, Eden, garden, life, God, angel, flame, fire, devil, unclean, devil) underlies the formation of semantics of phraseological units, which, in turn, allows to differentiate separate semantic and thematic groups. The components of antinomy are defined as a phenomenon of the spiritual essence of man, and its nominations – as semantic universals. Nominees are considered through a description of their paradigmatic connections and relationships. It is proved that the phraseological units that form the mentioned conceptual opposition are rich in differential features, among which there are frequency and non-frequency. The coincidence of phraseological units in the studied languages is explained by the adequate perception of the real and unreal world in the perspective of the general Christian culture and religious views. The differences are certainly determined by the national and cultural specifics of the image-semantic center of the metaphorical expression of the dichotomy "paradise/heaven – hell".