Весільні пісні, записані з голосу Лесі Українки. Умови та рівень збереження цих текстів в сучасних записах

Abstract

У статті здійснено порівняльний моніторинг весільних пісень, які К. Квітка записав від Лесі Українки, з тими, які в сучасних записах зберігаються в архіві Інституту культурної антропології. У збірнику «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки записав і упорядкував Климент Квітка» (1917), весільні пісні становлять 31 текст. У сучасних записах збережено лише 13 відповідників сторічного репертуару. Серед проаналізованого матеріалу збірника було виявлено 18 варіантів, які схожі за формою та змістом до сучасних аналогів весільних пісень, які зберігаються в фонді народознавчого центру. Дослідження показало й майже повну збереженість на час запису (переважно 80-і роки ХХ ст.) діалектних форм, які фіксувала Леся Українка. Різницю зберегли й тексти, записані на Волині та Західному Поліссі. Волинські ближчі до літературної мови, західнополіські, як і в період запису Лесею Українкою, тяжіють до діалектних форм. Дослідження показує стійкість репертуару текстів упродовж століття, виявляє кореляцію між географічним ареалом їх поширення та варіативності звучання одних і тих же текстів. Цьому сприяла актуалізація текстів унаслідок перманентної їх передачі з покоління в покоління. Пісенний масив, який зафіксувала Леся Українка – предмет комплексних дискусій, наукових студій. Особливе місце фольклорних записів становлять весільні пісні. Репертуар цих текстів зберігся крізь десятки років, з локальною варіантністю зі специфічними мовленнєвими особливостями. Регулярна активізація пісень різними поколіннями респондентів сприяла тенденції збереженості фольклорного матеріалу. Це дослідження унікальне, адже й досі не існує подібних розвідок у вітчизняній фольклористиці. У зв’язку з загальнонаціональною традицією українського весільного обряду збірник «Народні мелодії з голосу Лесі Українки записав і упорядкував Климент Квітка» може стати в нагоді для вивчення стану збереження весільно-пісенного репертуару інших регіонів.

The article comparatively monitors wedding songs recorded by K. Kvitka from Lesya Ukrainka with those stored in modern records in the archives of the Polissya-Volyn Ethnographic Center of the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine. In the collection "Folk melodies. From the voice of Lesya Ukrainka recorded and arranged by Kliment Kvitka "(1917), wedding songs are 31 lyrics. Only 13 equivalents of the century-old repertoire are preserved in modern records. Among the analyzed material of the collection, 18 variants were found, which are similar in form and content to modern analogues of wedding songs, which are stored in the fund of the ethnographic center. The study also showed almost complete preservation at the time of recording (mostly in the 1980s) of dialectal forms recorded by Lesya Ukrainka. The text recorded in Volyn and Western Polissya also kept the difference. Volyn is closer to the literary language, West Poles, as in the days of the first record, tend to dialectal forms. The study shows the stability of the repertoire of texts over the centuries, reveals a correlation between the geographical area of their distribution and the variability of the sound of the same texts. This was facilitated by the actualization of texts as a result of their permanent transmission from generation to generation. The song array recorded by Lesya Ukrainka is the subject of complex discussions and scientific studies. Wedding songs make a special place of folklore records. The repertoire of these texts has been preserved for decades, with local variance with specific speech features. Regular activation of songs by different generations of respondents contributed to the trend of preservation of folklore material. This study is unique, because there are still no such investigations in domestic folklore. Due to the national tradition of the Ukrainian wedding ceremony, the collection "Folk melodies from the voice of Lesya Ukrainka recorded and arranged by Kliment Kvitka" may be useful for studying the state of preservation of the wedding song repertoire of other regions.