Невербальне вираження емоційних станів людини в художному дискурсі Тетяни П’янкової «Чужі гріхи»

Abstract

У пропонованій статті розглядається невербальне вираження емоційних станів людини в художньому дискурсі. Виявлено лексеми для вираження цих станів в авторському мовленні, окреслено їхню лінгвостилістичну природу й семантико-стилістичне навантаження в організації тексту. Матеріалом дослідження послугував роман Т. П’янкової «Чужі гріхи». З’ясовано, що для сучасного етапу розвитку мовознавства й суміжних наук постала необхідність зважати на явища на межі між мовознавством і психологією, мовознавством і етнокультурологією. Дібрано корпус лексем для експлікування невербального емоційного стану людини. Вираження невербального емоційного стану людини авторка, зокрема, передає через зображення зовнішньо портретних характеристик персонажа. Скажімо, психологічний стан часто описується через очі . Інтенсивність вияву почуттів предає сполука очі + дієслово із семою ‘дивитися’) Через дієслівні контестуальні синоніми до лексеми дивитися – ковзнула; свердлив, обмацав, спостерігав, вирячив, дивився, зиркаючи, поїдав, вижирав, зиркав, блимнула увиразнено внутрішній стан пригніченості, самотності, моральної некомфортності персонажів. Власну мікропарадигму має лексема сльоза. Це не тільки метонімічний вияв семантики «людина, що плаче», а й активний компонент епітетних та порівняльних структур. Епітети гіркими сльозами, чорними сльозами, велика груба сльоза та порівняння гарячі аж шкіру палят стають стрижнем негативних образів, обростають новими лексичними та асоціативними зв’язками. Парадигма інших зовнішньо портретних деталей зуби, губи, чоло, лоб, лице, руки, голова, горло, брова достатньо розвинена і входить до складу епітетних, метафоричних та порівняльних структур. Здійснений аналіз свідчить, що невербальне вираження емоційних станів людини в художньому дискурсі Тетяни П’янкової «Чужі гріхи» визначені не тільки національно-культурними установками, психоментальними особливостями автора, а й комплексом мовних засобів, які актуалізуються як мовним, так і позамовним контекстом.

The proposed article considers the nonverbal expression of human emotional states in artistic discourse. The tokens for the expression of these states in the author's speech are revealed, their linguistic-stylistic nature and semantic-stylistic load in the organization of the text are outlined. The material of the research was T. Pyankova’s novel “Other People’s Sins”. It was found that for the current stage of development of linguistics and related sciences there is a need to take into account the phenomena on the border between linguistics and psychology, linguistics and ethnocultural studies. A body of tokens was selected to explain the nonverbal emotional state of a person. The author, in particular, conveys the expression of the non-verbal emotional state of a person through the image of externally portrait characteristics of the character. For example, a psychological condition is often described through the eyes. The intensity of the expression of feelings is conveyed by the combination of eyes + verb with the seed ‘to look’) Through verb contextual synonyms to the token to look - slipped; drilled, touched, watched, growled, looked, peered, ate, survived, peered, blinked distinctly the inner state of depression, loneliness, moral discomfort of the characters. The token of a tear has its own microparadigm. This is not only a metonymic manifestation of the semantics of "crying man", but also an active component of epithet and comparative structures. Epithets with bitter tears, black tears, a big rough tear and comparisons are hot until the skin burns become the core of negative images, overgrown with new lexical and associative connections. The paradigm of other externally portrait details teeth, lips, forehead, forehead, face, hands, head, throat, eyebrows is sufficiently developed and is a part of epithet, metaphorical and comparative structures. The analysis shows that the non-verbal expression of human emotional states in the artistic discourse of Tatiana Pyankova "Other people's sins" is determined not only by national and cultural attitudes, psychomental features of the author, but also a set of language tools that are actualized in both linguistic and extralinguistic contexts.