Еволюція значення терміна «епонім» від античних часів до сьогодення

Abstract

Лексеми укр. епонім, англ. eponym та фр. éponyme походять від прикметника гр. ἐπώνῠμος, який може трактуватись як 1. «названий за чимось», 2. «той, що дає назву». Вже в часи Античності цей прикметник міг уживатись на позначення як твірної, так і похідної одиниць. Це пізніше простежується у семантиці відповідних запозичених лексем. У давньогрецькій мові у значенні «названий за кимось» прикметник гр. ἐπώνύμοζ використовується, зокрема, у Софокла, Евріпіда, та Страбона. У значенні «герой, іменем якого щось позначено; архонт, іменем якого називають рік» цей прикметник зафіксований, серед інших, в Арістотеля та Павсанія. Вживання слова в тому чи іншому значенні не корелює із діалектами, які використовували вищезазначені автори. В англійській мові іменник англ. eponym почали активно використовувати в середині XIX століття. Лексема може вживатись на позначення як твірної (ім’я міфічної чи історичної людини, від якої походить назва країни чи народу), так і похідної (назва місця, людини, чи періоду, що походить від імені людини, а також назва чогось, частини чи органу тіла, утвореного від імені людини) одиниць. У словниках французької мови слово фр. éponyme вперше з’являється вже в середині XVIII ст., трактуючись як епітет архонта, іменем якого називали рік його правління. Вже наприкінці XIX ст. лексема починає вживатись у значенні «той, хто запозичив своє ім’я від чого-небудь». На сучасному етапі розвитку французької мови слово éponymе може позначати як твірний онім, так і похідну одиницю. В українському науковому дискурсі термін епонім може вживатися у значенні як твірної, так і похідної одиниць. В обох випадках можна говорити про його широке та вузьке трактування. У визначенні лексеми як твірної одиниці вузьким підходом є віднесення до епонімів лише антропонімів. Широким підходом є зарахування до епонімів усіх можливих типів власних назв. Коли термін епонім розглядається у значенні «похідна відонімна лексема», вузьким підходом є тлумачення лексеми лише як «терміна, утвореного від власної назви» або «похідного слова від антропоніма», тоді як широкий підхід охоплює будь-які деономастичні одиниці.

Lexemes Ukr. епонім, Eng. eponym and Fr. éponyme derive from Gr. ἐπώνῠμος, which can be interpreted as 1. «named after something», 2. «the one who gives the name». Even in Antiquity this adjective could have been used to designate both creative and derivative units. It was later traced in the semantics of the corresponding borrowed lexemes. In the ancient Greek language the adjective Gr. ἐπώνύμοζ is used in the meaning «named after someone» in particular by Sophocles, Euripides, and Strabo. In the sense of «a hero by whose name something is designated; archon, by whose name a year is called» this adjective is recorded, among others, in Aristotle and Pausanias. The use of the word in one or another sense does not correlate with the dialects used by the above-mentioned authors. In English the noun Eng. eponym began to be actively used in the middle of the XIX century. This lexeme can be used to denote both a creative unit (a name of a mythical or historical character from whom the name of a country or people has come) and a derivative unit (а name of a place, person, or period derived from that of a person, as well as the name of something, part or body organ, derived from a person). In the French language dictionaries the word Fr. éponyme appears for the first time in the middle of the XVIII century, and it is interpreted as an epithet of an archon, whose name was called the year of his reign. Already at the end of the XIX century this word began to be used in the sense of «one who borrowed its name from something». At the current stage of the development of the French language, the word éponyme can denote both a creative onym and a derived unit. In the Ukrainian scientific texts the term eponym can be used in the meaning of both creative and derivative units. In both cases we can talk about its broad and narrow interpretation. When this lexeme is defined as a creative unit, a narrow approach is to attribute only anthroponyms to eponyms. A broad approach is to include all possible types of proper names among potential creative eponyms. When the term eponym is considered in the sense of «derived deonomastic lexeme», the narrow approach is to interpret the lexeme only as «a term formed from a proper name» or «a word derived from an anthroponym», while the broad approach covers any deonomastic units.