Міжнародний досвід правового регулювання персонального легкого електротранспорту

Abstract

Швидкий ритм сучасного життя висуває нові вимоги до мобільності людини продукуючі затребуваність нових способів переміщення. Використання різних видів засобів індивідуальної мікромобільності вирішує проблему із пересуванням частини населення в містах, сприяє відновленню екології, знижує навантаження на транспортну інфраструктуру та автомобільні автошляхи, але разом з тим, вимагає змін політики як на місцевому, так і на національному рівнях, адже часто пов’язане з високим сприйняттям ризику з боку громадськості небезпеки ДТП та збільшенням кількості пов’язаних із цим травмуванням та смертності. У статті звертається увага на поширеність персонального легкого електротранспорту (не потужні електроскутери, електросамокати, сегвеї, моноколеса, гіроборди, самобалансуючі одноколісні пристрої, гіроскутери, електроскейти, тощо) як у світі так і в Україні. Актуалізовано проблему правового регулювання та проведено аналіз вітчизняних законодавчих ініціатив щодо визначення такого виду переміщення. Зокрема звертається увага на різноманіття підходів до термінологічного визначення та розуміння ролі та місця персонального легкого електротранспорту серед учасників дорожнього руху. Висвітлюються найбільш ефективні механізми правового регулювання засобів мікромобільності направлені на збільшення рівня захисту та убезпечення всіх учасників дорожнього руху, що приймаються у різних державах і вирішують питання: віднесення персонального легкого електротранспорту до категорії «пішоходів» чи означення як транспортного засобу, технічних вимог, допустимої швидкості, окреслення віку користувачів, місця використання та зон паркування, наявності необхідних засобів захисту, визначення суб’єктів відповідальності в разі скоєння ДТП тощо. На основі аналізу зарубіжного досвіду було зроблено висновок про можливість застосування певних закордонних законодавчих напрацювань для формування якісного нормативного базису з регулювання використання персонального легкого електротранспорту в України.

The fast rhythm of modern life puts forward new requirements for human mobility, producing the demand for new ways of moving. The use of various types of individual micromobility means solves the problem of the movement of part of the population in cities, contributes to the restoration of the environment, reduces the burden on transport infrastructure and roads, but at the same time requires policy changes both at the local and national levels, because it is often associated with high public perception of the risk of road traffic crashes and the resulting increase in injuries and deaths. The article draws attention to the prevalence of personal light electric transport (not powerful electric scooters, electric scooters, segways, unicycles, gyroboards, self-balancing unicycles, gyro scooters, electric skateboards, etc.) both in the world and in Ukraine. The problem of legal regulation has been updated and an analysis of domestic legislative initiatives to determine this type of movement has been carried out. In particular, attention is drawn to the diversity of approaches to the terminological definition and understanding of the role and place of personal light electric vehicles among road users. The most effective mechanisms for the legal regulation of micromobility means are highlighted, aimed at increasing the level of protection and safety of all road users, accepted in different states and deciding issues: classifying personal light electric vehicles as “pedestrians” or defining as a vehicle, technical requirements, permissible speed, determining the age of users, the place of use and parking areas, the availability of the necessary means of protection, the definition of liability in the event of an accident, etc. Based on the analysis of foreign experience, a conclusion was made about the possibility of using certain foreign legislative developments to form a high-quality regulatory basis for regulating the use of personal light electric vehicles in Ukraine.