ГІПОХЛОРИТНА АВАРІЯ ПІД ЧАС ЕНДОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ПРОТОКОЛ ДІЙ

Abstract

Мета дослідження. Систематизувати дані щодо основних причин розвитку гіпохлоритної аварії, верифікувати та оцінити потенційні фактори ризику виникнення клінічно-значимої перирадикулярної екструзії гіпохлориту натрію та проаналізувати підходи до надання стоматологічної та медичної допомоги при виникненні даного типу ускладнень в ході проведення ендодонтичного лікування. Методи дослідження. В якості основних методів дослідження були використані ретроспективний огляд літературних даних та контент-аналіз відібраних публікацій, які стосувалися питань причин, факторів ризику та підходів до лікування/ надання допомоги при гіпохлоритних аварій, що розвинулися в ході ендодонтичного лікування. З метою максимізації обсягу первинної вибірки цільових публікацій пошук таких здійснювався у системі Google Scholar (https://scholar.google.com/) з використанням можливостей розширеного пошуку та за наступними ключовими словами: «hypoclorite accident» та «endodontics». Наукова новизна. Параметр високого тиску, а не власне кількості виведеного іриганту вважається ключовим для виникнення гіпохлоритної аварії, адже обсяг гіпохлориту натрію, який був використаний в ході іригації у випадках розвитку даного типу ускладнень, коливався в діапазоні 0,1–30 мл. Згідно результатів опрацювання літературних даних вдалось встановити, що найчастіше випадки гіпохлоритної аварії характеризуються розвитком больових відчуттів (у всіх клінічних випадках), набряку (у 38,89 % випадків), набряку та екхімозів (у 38,89 % випадків), і в двічі рідше – розвитком виразкування (у 16,67 випадків%). Основні принципи надання допомоги при виникненні гіпохлоритних аварій включають наступні: купірування болю, купірування набряку та купірування ускладнень. Негайне проведення прийому негативної аспірації відразу після відчуття пацієнтом больових відчуттів внаслідок екструзії гіпохлориту натрію в заапікальний простір може знизити ризик розвитку важких ускладнень. Висновки. Більшість випадків гіпохлоритної аварії є ятрогенними за своїм походженням, однак у низці клінічних ситуацій такі можуть бути спровоковані анатомічними особливостями будови, стану (наявність фенестрацій, резорбція кореня, несформована верхівка кореня) та взаєморозміщення структур зубощелепового апарату. Виникнення гіпохлоритної аварії асоційовано із розвитком специфічного симптомокомплексу, який у переважаючій більшості клінічних випадків включає больову симптоматику, набряк, появу екхімозів, та рідше – некроз м’яких тканин, виразкування, неврологічний дефіцит, тризм жувальної мускулатури. У разі розвитку гіпохлоритної аварії легкого та середнього ступеня важкості підхід до купірування даного ускладнення є консервативним, гіпохлоритні ж аварії важкого ступеня потребують скерування хворого у відділення щелепно-лицевої хірургії або ж інтенсивної терапії.