РАННЯ ВТРАТА ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ: ПОШИРЕНІСТЬ ТА КІЛЬКІСНА ОЦІНКА ЗНАЧИМОСТІ ФАКТОРІВ РИЗИКУ

Abstract

Мета дослідження. Систематизувати дані щодо фактичної поширеності феномену ранньої втрати дентальних імплантатів та провести кількісну оцінку значимості різних факторів впливу на ризик розвитку ранньої дезінтеграції встановлених титанових опор. Матеріали та методи. Дизайн даного дослідження був сформульований у формі ретроспективного огляду літератури з проведенням цільового контент-аналізу досліджуваної вибірки таргетних наукових робіт за наступними категоріями: 1) поширеність ранньої втрати дентальних імплантатів; 2) фактори впливу, пов’язані із ризиком ранньої дезінтеграції внутрішньокісткових титанових опор; 3) кількісна оцінка ризику/ймовірності розвитку ранньої втрати дентальних імплантатів в залежності від впливу специфічних факторів, або ж їх комбінацій. Наукова новизна. Факт тютюнопаління, дефіцит первинної стабільності дентального імплантата, відсутність передопераційного антибіотикосупроводу, проведення процедури кісткової аугментації, коротка довжина імплантату, а також розвиток післяопераційних ускладнень можуть бути інтерпретовані у якості основних факторів ризику розвитку ранньої втрати дентальних імплантатів різного рівня значимості в залежності від особливостей та умов кожної окремої клінічної ситуації, водночас вищезгадані фактори характеризуються достатнім рівнем узгодженості щодо принципово-негативного впливу на раннє виживання інтраосальних опор за даними попередньо проведених досліджень. Висновки. Поширеність феномену ранньої втрати дентальних імплантатів за даними літератури варіює в діапазоні 0,5–16,3 %, при цьому частота реєстрації випадків ранньої дезінтеграції внутрішньокісткових опор є вищою серед проаналізованих пацієнтів, ніж серед вибірок власне проаналізованих титанових інтраосальних опор. Кількісна оцінка ризику/ймовірності розвитку ранньої втрати дентальних імплантатів в залежності від впливу специфічних факторів, або ж їх комбінацій, в проаналізованих дослідженнях проводилися з використанням таких статистичних показників, як відношення шансів, відношення ризиків та відносний ризик, які важко уніфікувати між собою для формулювання консолідованих висновків щодо однозначної значущості кожного із проаналізованих чинників.