The functioning of “absolute” verbs in the English belle-lettres texts

Abstract

The article examines the status of the so-called “absolute” units functioning in text corpora referred to the discourse of belle-lettres. The main unresolved problem in such a grammatical phenomenon as the absolute use of language units is the lack of results of the study of factual material, i.e. samples, text corpora, etc., which could contribute to the formation of the correct thesis of theoretical grammar in this matter. Therefore the purpose of the article is as follows: consideration of such language units as verbs in the infinitive form, verbs in imperative sentences, reflexive and reciprocal verbs, which are discussed by grammar theorists as possible “absolute” units, from three positions: theoretical developments presented in the works of specialists in the field of theoretical English grammar; data of normative dictionaries published abroad; examples with absolutely used units taken from a text corpus of 2.5 million tokens compiled by the authors and based on several literary works. The article provides examples that, in the opinion of the authors, quite convincingly demonstrate the presence/absence of the “absolute” characteristics (in accordance with the definition of the “absolute” unit adopted by the authors in the article). The interaction of these three components, which are necessary in any linguistic research, makes it possible with a high degree of probability to determine the “absolute” unit of the language, in our case – the verb. The examples convincingly demonstrate that the verb in the form of the infinitive is certainly an “absolute” unit. The verb is not used absolutely in imperative sentences since this contradicts the accepted working definition of the term “absolute”. With regard to the absolute use of reflexive and reciprocal verbs, it has been proven that although some grammar theorists tend to consider such types of verbs as absolute units, lexicographic data, as well as examples extracted from the text corpus, do not support this assumption, so they cannot be attributed to an inventory of "absolute" units.

Стаття розглядає статус «абсолютних» одиниць, які зустрічаються у текстових корпусах. Були відібрані тексти, які відносяться до дискурсу художньої літератури. Основною невирішеною проблемою у такому граматичному явищі, як абсолютне використання мовних одиниць, вважається відсутність результатів дослідження фактичного матеріалу, тобто – вибірок, текстових корпусів тощо, які б сприяти формуванню коректних положень теоретичної граматики у цьому питанні. Тому метою статті є наступне: розгляд таких мовних одиниць як дієслів у формі інфінітиву, дієслів у наказових реченнях, дієслів зворотних та взаємних, які обговорюються граматистами- теоретиками як можливі «абсолютні» одиниці, з трьох позицій: теоретичних положень, представлених у роботах фахівців у галузі англійської граматики; даних нормативних словників, які видаються за кордоном; прикладами з абсолютно вживаними одиницями, взятими зі скомпільованого авторами текстового корпусу обсягом 2,5 млн. слововжитків на базі кількох художніх творів. У статті наводяться приклади, які на думку авторів досить переконливо демонструють наявність/відсутність відтінку «абсолютний» (відповідно до прийнятого у статті визначення «абсолютної» одиниці). Взаємодія цих трьох складових, необхідних у будь-якому лінгвістичному дослідженні, дозволяє з великою ймовірністю визначити «абсолютну» одиницю мови, у нашому випадку – дієслова. Було встановлено, що дієслово у формі інфінітиву є безумовно «абсолютною» одиницею. Дієслово в наказових реченнях не використовується «абсолютно», оскільки це суперечить прийнятій робочій дефініції терміна «абсолютний». Що стосується абсолютного використання зворотних та взаємних дієслів, то було доведено, що, хоча деякі граматисти-теоретики схильні вважати такі типи дієслів «абсолютними» одиницями, лексикографічні дані, а також приклади, вилучені з текстового корпусу, не підтверджують це припущення, тому вони не можуть бути віднесені до інвентарю «абсолютних» одиниць.