Мовленнєвий жанр «закон»: лінгвопрагматичне моделювання (на матеріалі німецької мови)

Abstract

Проаналізовано лінгвопрагматичну організацію мовленнєвого жанру «закон» на матеріалі німецької мови, уточнено лінгвопрагматичний статус законів як одиниць юридичного дискурсу і з’ясовано їхню типову прагматичну та мовну організацію. Юридичний дискурс визначено як різновид інституційного, як текст права, реалізований у конкретних мовленнєвих ситуаціях юридичної сфери за допомогою специфічної комбінації різнорівневих мовних та позамовних засобів. Юридичний дискурс формується низкою мовленнєвих жанрів, одним із яких є закон. Мовленнєвий жанр розглянуто як тематично, композиційно й стилістично усталений тип повідомлень. Їх єднає спільна інтенція адресата, комунікативна мета, контекст і ситуація спілкування. Мовленнєво-жанрова сутність закону зумовлена насамперед його нормативно-правовим характером, що реалізується спеціальним набором мовних і позамовних засобів у особливій, властивій лише закону конфігурації. Залежно від функції, яку виконує конкретний мовленнєвий жанр, він є експонентом відповідного функціонального стилю. Для закону таким стилем є офіційно-діловий, в якому текст закону реалізує особливі ознаки: узагальнений спосіб відображення змісту, настановчо-інформативний тип тексту, нейтральне, офіційне забарвлення, причинно-наслідкові та регулятивні композиційні форми. Стиль і жанр пов’язані поміж собою. Вони разом творять текст у процесі мовлення. Для стилю вирішальною ознакою є його функціональне спрямування. Для жанрів характерною є внутрішня, композиційна структура. Прагматичну організацію МЖ «закон» можна змоделювати за Ф. Бацевичем за допомогою таких параметрів: комунікативна мета, концепція автора, концепція адресата, зміст події, чинник комунікативного минулого, чинник комунікативного майбутнього, мовне втілення, а також комунікативний смисл і жанрова тональність. Конкретне наповнення моделі характеризує закон як особливий мовленнєвий жанр.

The article deals with the linguistic-pragmatic organization of the speech genre "law" based on the material of the German language. It specifies the linguistic-pragmatic status of laws as units of legal discourse and clarifies their typical pragmatic and linguistic organization. Legal discourse is defined as a type of institutional, as a text of law, implemented in specific speech situations of the legal sphere with the help of a specific combination of different levels of linguistic and non-linguistic means. Legal discourse is formed by a number of speech genres, one of which is law. The speech genre is considered as a thematically, compositionally and stylistically established type of messages. They are united by the common intention of the addressee, communicative purpose, context and situation of communication. The speech-genre essence of the law is determined primarily by its normative-legal character, which is implemented by a special set of linguistic and non-linguistic means in a special configuration peculiar only to the law. Depending on the function performed by a specific speech genre, it is an exponent of the corresponding functional style. For the law, such a style is official-business, in which the text of the law implements special features: a generalized way of displaying the content, an instructional-informative type of a text, a neutral, official color, causal and regulatory compositional forms. Style and genre are interrelated. They create the text together in the process of speaking. For style, a decisive feature is its functional direction. Genres are characterized by an internal, compositional structure. The pragmatic organization of the social media "law" can be modeled according to F. Batsevich using parameters such as: communicative purpose, author's concept, addressee's concept, content of the event, factor of the communicative past, factor of the communicative future, linguistic embodiment, as well as communicative meaning and genre tonality. The specific content of the model characterizes the law as a special speech genre.