ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ФОТОГРАММЕТРІЇ В СУЧАСНІЙ ІМПЛАНТОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Abstract

Анотація. Вступ. Потребує аналізу сучасний стан доказової бази щодо показників точності (правдивості та прецизійності) цифрових відбитків, отриманих методом фотограмметрії для реєстрації положення дентальних імплантатів, та аргументованою є оцінка результатів доступних клінічних досліджень, лабораторних досліджень, систематичних оглядів та консенсусних рішень щодо значущості та доцільності імплементації даного підходу у комплексний цифровий протокол тотальної стоматологічної реабілітації беззубих щелеп конструкціями на внутрішньокісткових опорах. Мета. Проаналізувати дані щодо ефективності застосування та точності методу фотограмметрії у стоматологічній практиці для реєстрації положення дентальних імплантатів при реабілітації пацієнтів з повною адентією. Методи. Пошук літературних джерел, пов’язаних із поставленою метою дослідження, здійснювався у базі даних PubMed Central (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/) з використанням наступного пошукового запиту: «("photogrammetry" [MeSH Terms] OR "photogrammetry" [All Fields]) AND ("dental implants" [MeSH Terms] OR ("dental" [All Fields] AND "implants"[All Fields]) OR "dental implants" [All Fields])», а також з використанням сервісу Google Scholar та ключових слів «photogrammetry» та «dental implants», застосовуючи функції розширеного пошуку. До уваги приймались лише наукові статті, опубліковані англійською мовою, а глибина пошуку складала 5 років (2018–2023 рр.) Результати. Із відібраних для деталізованого аналізу 20 публікацій 4 було представлено систематичними оглядами, 2 – порівняльними клінічними дослідженнями, 2 – описами клінічних випадків, 1 – репрезентацією техніки використання, 10 – лабораторними дослідженнями, 1 – проспективним дослідженням. Згідно даних проведеного літературного огляду можна резюмувати, що метод фотограмметрії забезпечує клінічно-прийнятні результати цифрової реєстрації положення дентальних імплантатів, проте порівняльна точність методу, виміряна у показниках правдивості та прецизійності по відношенню до істинної позиції інтраосальних опор, відрізняється за даними різних досліджень. Показники правдивості та прецизійності методу фотограмметрії для цифрової реєстрації положення імплантатів є вищими в умовах проведення лабораторних досліджень, ніж в умовах проведення клінічних досліджень. Висновки. З урахуванням висновків доступних систематичних оглядів можна вважати, що точність методу фотограмметрії є, як мінімум, порівнюваною із точністю методу інтраорального сканування, а в окремих клінічних випадках і перевищує ефективність останнього для реєстрації положення імплантатів при реабілітації беззубих щелеп тотальними конструкціями на внутрішньокісткових опорах. Метод фотограмметрії не виключає потреби використання інтраорального сканера при реалізації цифрового протоколу стоматологічної реабілітації беззубих пацієнтів конструкціями з опорою на дентальних імплантатах, оскільки не забезпечує можливостей для реєстрації стану м’яких тканин в периімплантатній області, проте характеризується вираженими перевагами у випадках реабілітації беззубих щелеп з протетично-компрометованим положенням встановлених імплантатів.