Temporale Konstruktionen des deutschen als Mittel der temporalen interpretation von Sätzen

Abstract

Der Artikel untersucht die temporalen Konstruktionen der neudeutschen Sprache als Mittel der temporalen Satzinterpretation. Basierend auf der Beobachtung, dass die temporale Charakteristik von Infinitivsätzen, die Argumente von Einstellungsprädikaten sind und keine temporalen Formen des Verbs (Tempus-Formen), aber Infinitivverbformen enthalten, absolut identisch ist mit der temporalen Interpretation von endlichen Sätzen , die Argumente von Einstellungsprädikaten sind und personale temporale Formen des Verbs enthalten, wird vorgeschlagen, als Mittel zur temporalen Interpretation von Sätzen nicht die temporale Form des Verbs (Tempus), sondern die temporale Konstruktion (temporale Konstruktion). Tempus wird in dem Artikel als formal-morphologischer Marker finitiver Formen des Verbs ohne (zeitliche) Bedeutung analysiert. Persönliche Verbformen haben eine Tempus-Markierung und unpersönliche Formen haben eine Statusanzeige. Der Artikel stellt eine Liste von Zeitkonstruktionen der modernen deutschen Sprache vor, die finitive Zeitkonstruktionen (6 Indikativ, 8 Konjunktiv und 1 Imperativ) und 2 Infinitiv-Zeitkonstruktionen (Infinites Präsens und Infinites Präsensperfekt) umfasst, und analysiert die Syntax von indikativen Zeitkonstruktionen und von Infinitivkonstruktionen. Die Analyse der Syntax temporaler Konstruktionen umfasst eine Beschreibung der Verbformen dieser Konstruktion (Finitiv und Infinitiv), um zu bestimmen, ob die temporale Konstruktion finitiv oder infinitiv ist, sowie Informationen über die Anzahl der Verbformen in der Konstruktion, um festzustellen, ob die Die Konstruktion ist periphrastisch (besteht aus mehr als einer Verbform) oder nicht periphrastisch (besteht aus nur einer Verbform). Die Berücksichtigung von Zeitkonstruktionen als Mittel zur zeitlichen Deutung von Sätzen hat Auswirkungen auf das System der Verbformen der deutschen Sprache. Dieses Paradigma umfasst (für ein Verb des Deutschen) finitive Verbformen mit dem Präsensmarker und mit dem Präteritummarker sowie Infinitivformen in drei Status.

У статті розглядаються темпоральні конструкції сучасної німецької мови як засіб темпоральної інтерпретації речень. На основі спостереження, що часова характеристика інфінітивних речень, які є аргументами предикатів відношення, та не містять часових форм дієслова (Tempus-Formen), а містять інфінітивні дієслівні форми, є абсолютно ідентичною з часовою інтерпретацією фінітивних речень, які є аргументами предикатів відношення, та містять часові форми дієслова, пропонується розглядати засобом, який забезпечує темпоральну інтерпретацію речень, не часову форму дієслова (Tempus), а темпоральну конструкцію (temporale Konstruktion). Tempus аналізується в статті як формальний морфологічний маркер фінітивних форм дієслова, без (часового) значення. Фінітивні дієслівні форми мають маркер Tempus, а інфінітивні форми мають показник Status. Стаття подає перелік темпоральних конструкцій сучасної німецької мови, до яких належать фінітивні темпоральні конструкції (6 індикативних, 8 кон’юнктивних та 1 імперативна) та 2 інфінітивні темпоральні конструкції (Infinites Präsens und Infinites Präsensperfekt), та аналізує синтаксис індикативних темпоральних конструкцій та інфінітивних. Аналіз синтаксису темпоральних конструкцій включає опис дієслівних форм цієї конструкції (фінітивні та інфінітивні), щоб визначити, чи темпоральна конструкція фінітивна чи інфінітивна, а також інформацію про кількість дієслівних форм в конструкції, щоб визначити, чи конструкція перефрастична (складається з більше, ніж однієї дієслівної форми) чи неперифрастична (складається лише з однієї дієслівної форми). Розгляд темпоральних конструкцій як засіб часової інтерпретації речень має вплив на систему дієслівних форм німецької мови. До цієї парадигми належать (для одного дієслова німецької мови) фінітивні форми з маркером Präsens та з маркером Präteritum та інфінітивні форми в трьох статусах.

The article examines the temporal constructions of the modern German language as a means of temporal interpretation of sentences. Based on the observation that the temporal characteristic of infinitive sentences, which are arguments of attitude predicates, and do not contain temporal forms of the verb (Tempus-Formen), but contain infinitive verb forms, is absolutely identical with the temporal interpretation of finite sentences, which are arguments of attitude predicates, and contain personal temporal forms of the verb, it is proposed to consider as a means that provide temporal interpretation of sentences, not the temporal form of the verb (Tempus), but the temporal construction (temporale Konstruktion). Tempus is analyzed in the article as a formal morphological marker of finitive forms of the verb, without (time) meaning. Personal verb forms have a Tempus marker, and impersonal forms have a Status indicator. The article presents a list of temporal constructions of the modern German language, which include finitive temporal constructions (6 indicative, 8 conjunctive and 1 imperative) and 2 infinitive temporal constructions (Infinites Präsens und Infinites Präsensperfekt), and analyzes the syntax of indicative temporal constructions and of infinitive constructions. Analysis of the syntax of temporal constructions includes a description of the verb forms of this construction (finitive and infinitive) to determine whether the temporal construction is finitive or infinitive, as well as information about the number of verb forms in the construction to determine whether the construction is periphrastic (consists of more than one verb forms) or non-periphrastic (consists of only one verb form). Consideration of temporal constructions as a means of temporal interpretation of sentenses has an impact on the system of verb forms of the German language. This paradigm includes (for one verb of German ) finitive verb forms with the Präsens marker and with the Präteritum marker and infinitive forms in three Status.