«Інтернування» як нова культурна практика у романі Г. Мюллер «Гойдалка дихання»

Abstract

У статті актуалізувано табуйовану культурою, в другій половині ХХ століття, тему «інтернування» банато-швабських німців у Румунії. Окреслено, що текст роману Г.Мюллер візуалізує приклади «двоголосого дискурсу», причому відображає загальнонаціональні сенси історії та одночасно демонтує їх завдяки мистецькій констеляції минулого. Визначено, що розповідь організована як контраст, котрий перетворюється у знаково-символічне поле, всередині якого перебувають герої. Рівень і значимість поляризованих точок, визначається парами: «не можна втекти/залишитися», «свій/чужий», «життя/смерть», «робота/відпочинок». Мотивний аналіз, використаний у розвідці, допоміг зосередитися на рівневих одиницях, що повторюються, варіюють та переплітаються з іншими мотивами, при цьому створюючи неповторну поетику твору німецької письменниці. У процесі аналізу встановлено, що персуазивна стратегія моделювання образу інтернованого представляє проекцію когнітивної та семіотичної категорії «коло чужих», «коло робітників», «коло військовополонених», «коло ворогів». Дана категорія у німецької письменниці є рухомою, оскільки межі та наповнення категорії визначаються суспільно-політичною практикою переможців. Вказано, що тактичними прийомами та засобами прагматичного фокусування образу інтернованого стає реалізація трьох стратегій: стратегія створення кола «чужих», стратегія перевиховання «худоби», стратегія глорифікації російського переможця. Зазначено, що мотив виживання постулює загальну схему конструювання соціальної реальності та включає: адаптацію до умов середовища; пізнавання середовища та його правил; зміна поведінки відповідно до правил; розуміння та легітимацію середовища через категорію «наше». Соціальні відносини інтернованих та «переможців» вибудовуються як набори взаємно узгоджених очікувань соціальних процесів. Освоєння соціальності відбувається через поділ свого/чужого та вироблення позиції по відношенню до певних фрагментів суспільного життя. Роман Мюллер функціонує як набір мотивів, що репрезентують певні сценарії, часто засновані на особистому досвіді, який підпорядковується незалежному та некерованому життю слів. Фрагментарний підхід надає перевагу деталям, рекомбінує їх, і водночас зіставляє складові елементи завдяки традиціям сюрреалізму.

The article updates the culturally taboo, in the second half of the 20th century, topic of the “internment” of Banato-Swabian Germans in Romania. It is outlined that the text of the novel by H. Muller visualizes examples of “two-voice discourse”, and reflects national meanings of history and at the same time deciphers them due to the artistic constellation of the past. It was determined that the story is organized as a contrast, which turns into a sign-symbolic field, inside which the heroes are. The level and importance of polarized points is determined by pairs: “can't escape/stay”, “own/stranger”, “life/death”, and “work/rest”. The motif analysis used in the research helped to focus on level units that repeat, vary and intertwine with other motifs, while creating a unique poetics of the work of the German writer. While analyzing, it was found that the persuasive strategy of modeling the image of the internee is a projection of the cognitive and semiotic category “circle of strangers”, “circle of workers”, “circle of prisoners of war”, “circle of enemies”. These categories are mobile for the German writer, as the boundaries and content of the category are determined by the socio-political practice of the winners. It is indicated that tactical techniques and means of pragmatic focusing of the image of the internee become the implementation of three strategies: the strategy of creating a circle of “strangers”, the strategy of re-educating “cattle”, and the strategy of glorifying the Russian winner. It is noted that the survival motive postulates a general scheme of constructing social reality and includes: adaptation to environmental conditions; knowledge of the environment and its rules; changing behavior in accordance with the rules; understanding and legitimizing the environment through the category “ours”. Social relations of internees and “winners” are built as sets of mutually agreed expectations of social processes. The mastery of sociality occurs through the division of one's own/another's and developing a position in relation to certain fragments of social life. The novel by G. Muller functions as a set of motifs representing certain scenarios often based on personal experience, which is subject to the independent and unguided life of words. The fragmentary approach gives preference to details, recombines them, and at the same time juxtaposes constituent elements thanks to the traditions of surrealism.