Відображення категорії часу в іранских народних чарівних казках

Abstract

Робота присвячена аналізу способів реалізації хронотопу (зокрема, категорії часу) в тексті перських народних чарівних казок. У просторово-часових уявленнях кожного етносу відображено ідеї суспільства і його місця у світі. Тому просторово-часова картина світу має яскраво виражену національну специфіку. На основі сучасних підходів до просторово-часових зв’язків можна простежити і виокремити співіснуючі хронотопи в різних наукових об’єктах, зокрема в народній казці. Актуальність цього дослідження зумовлена посиленням інтересу до перських народних чарівних казок, потребою у всебічному вивченні їхніх особливостей, зокрема просторової організації казки, що дає змогу глибше зрозуміти філософію і ментальність іранської нації. У жанрі казки сформувалося своєрідне ставлення до дійсності, відтак – особливість хронотопу (часово-просторових зв’язків). Казковий хронотоп є важливим компонентом структурної організації казки, він пов'язаний з побудовою сюжету і образною системою жанру. Ця категорія функціонує за певними законами. Основними жанровими орієнтирами казкового часу є його невизначеність, неточність, узагальненість, випадковість. В основі зображення часу у чарівних казках лежить не сам час, а ті події, що його заповнюють; час – це завжди час чого-небудь, якого-небудь явища; подій, які повторяються і проходять у відповідні моменти життя людини і природи. Час і простір у казці є умовними величинами. Тут ніколи не подається детальних описів природи, житла, оточення, не вказується скільки часу пройшло від певної події. Час у казці тісно поєднаний з сюжетом. Послідовність подій і є художнім часом казки. Важливим аспектом категорії часу є відображення в ньому емоційно-цінніснного ставлення людини до життя і природи. Нерозривний зв’язок іранця з природою виявився і в народному розумінні часу, в наповненні його явищами і подіями, які відбуваються відповідно до циклів відновлення життя природи-матері. Категорія часу в іранських народних казках характеризується хронотопною невизначеністю її меж, кожен момент у казці, пов’язаний із вираженням часу, має глибоке символічне підґрунтя.

The work is deal with the analysis of ways of implementing the chronotope (in particular, time categories) in the text of Persian folk fairy tales. The ideas of society and its place in the world are reflected in the spatio-temporal representations of each ethnic group. In the fairy tale genre, a peculiar attitude to reality was formed, hence the peculiarity of the chronotope (time-space connections). Therefore, the spatio-temporal picture of the world has a pronounced national specificity. On the basis of modern approaches to spatio-temporal relations, it is possible to trace and single out coexisting chronotopes in various scientific objects, in particular in folk tales. The fairy tale chronotope is an important component of the structural organization of the tale, it is connected with the construction of the plot and the figurative system of the genre. This category operates according to certain laws. The main genre guidelines of fairy-tale time are its uncertainty, inaccuracy, generalization, and randomness. The basis of the depiction of time in fairy tales is not time itself, but the events that fill it; time is always the time of something, of some phenomenon; events that are repeated and take place at the appropriate moments in the life of man and nature. Time and space in a fairy tale are conditional values. Detailed descriptions of nature, housing, and surroundings are never given here, nor is it indicated how much time has passed since a certain event. Time in a fairy tale is closely connected with the plot. The sequence of events is the artistic time of a fairy tale. An important aspect of the category of time is the reflection in it of a person's emotional and value attitude towards life and nature. The inseparable connection of the Iranian with nature was also revealed in the popular understanding of time, in its filling with phenomena and events that occur in accordance with the cycles of renewal of the life of Mother Nature. The category of time in Iranian folk tales is characterized by the chronotopic uncertainty of its boundaries, each moment in the tale related to the expression of time has a deep symbolic basis.