Питання походження паремій у фольклористичних студіях Івана Франка

Abstract

У статті проаналізовано питання походження прислів’їв і приказок. Зокрема взято до уваги погляди Івана Франка щодо вирішення цього складного завдання. Проблему генези жанру Іван Франко намагався розв’язати, опираючись на пареміографічні та пареміологічні здобутки своїх попередників, серед яких Григорій Ількевич, Павло Чубинський, Матвій Номис. Напрацювання останнього галицький учений вивчив особливо докладно, адже у коментарях Матвія Номиса, що їх упорядник висловив на сторінках збірника «Українські приказки, прислів’я і таке інше», розкрито семантику багатьох зразків, встановлено їх ґенезу та оприявлено тісні міжжанрові зв’язки. Іван Франко враховував думку не тільки українських колег, а й європейських дослідників. Передусім він врахував думку німецького вченого Германа Естерлея. Естерлей глибоко дослідив збірник ‘Gesta Romanorum’, а відтак дійшов висновку, що популярні тексти із цього компендіуму дали життя цілій низці прислів’їв та приказок. Він доводив, що прислів’я творяться внаслідок редукції об’ємних моралізаторських притч, байок, оповідань. Усі ці зауваги Іван Франко врахував під час роботи над своїм тритомником «Галицько-руські народні приповідки». До приповідкового корпусу своїми порадами долучився також Михайло Драгоманов. Про підказки Драгоманова дізнаємося із листування, де колеги інтенсивно обмінювалися ідеями щодо особливостей впорядкування та коментування багатого паремійного матеріалу. У збірнику «Галицько-руські народні приповідки» знаходимо теоретичні міркування та практичні рішення, які суттєво посприяли поступу європейської пареміології. У вступних статтях до кожного із томів та у розгорнутих коментарях до паремійних одиниць Іван Франко досить вичерпно представив процес виокремлення паремії з іншого об’ємнішого жанру. Дослідник багатьма прикладами проілюстрував процес міжжанрового переходу за маршрутами: казка – прислів’я, пісня – прислів’я, прикмета – прислів’я, повір’я – прислів’я, анекдот – прислів’я, оповідання – прислів’я. Також дослідник залучав до видання твори, які потрапили у фольклорне середовище з літератури. Все ж, на переконання Івана Франка, найпродуктивнішим при творенні паремій є процес формування нового зразка як словесного підсумку, узагальнення певної повторюваної життєвої ситуації. Такі прислів’я вирізняються максимальною сконденсованістю, лаконічністю форми, та спрямовані на влучну синтетичну оцінку різних типових фактів і явищ.

The author analyses the origin of proverbs and sayings. In particular, she investigates Ivan Franko’s views on solving this difficult task. Ivan Franko tried to solve the problem of the genesis of the genre by relying on the paremiographic and paremiologic achievements of his predecessors: Hryhoriy Ilkevych, Pavlo Chubynskyi and Matviy Nomys. Matviy Nomys's collection “Ukrainian proverbs, sayings, etc” is of special significance, as its commentary disclosed the semantics of many examples, established their genesis and revealed close inter-genre links. Ivan Franko considered not only the opinions of Ukrainian colleagues, but also those of European researchers. First of all, he paid attention to the views of German researcher Hermann Oesterley. Oesterley penetrated the collection ‘Gesta Romanorum’ and concluded that the popular texts from this compendium produced a number of proverbs and sayings. He argued that proverbs were created as a result of reducing voluminous moralizing parables, fables, and stories. Ivan Franko took all these remarks into account while working on his three-volume "Halychyna Ukrainians’ Proverbs". Mykhailo Drahomanov also advised on the proverb corpus. Mykhailo Drahomanov's contribution is known from his correspondence, where Ivan Franko and he intensively exchanged ideas about the specific features of organizing and commenting on the rich paremia material. In the collection "Halychyna Ukrainians’ Proverbs", we find theoretical considerations and practical solutions that have significantly contributed to the progress of European paremiology. In the prefaces to all the volumes and in the extensive comments on paremias, Ivan Franko presented in detail the process of separating the paremia from another larger genre. The researcher extensively illustrated the process of inter-genre transition: from a fairy tale to a proverb, from a song to a proverb, from an omen to a proverb, from a belief to a proverb, from a joke to a proverb, from a story to a proverb. He also included writings which came to the folklore milieu from belles-lettres. However, according to Ivan Franko, the most productive process of creating paremias is that of forming a new model as a verbal result, the generalization of a recurring life situation. These proverbs are characterized with maximum condensation, formal preciseness and the accurate synthetic assessment of various typical facts and phenomena.