Law French in legal English: emergence, evolution and reasons for vitality

Abstract

Despite Britain’s turbulent history Legal English has managed to preserve a remarkable degree of continuity collecting numerous relicts of the past historical periods, which create many difficulties for modern readers and translators. The article investigates the peculiar feature of Legal English that poses certain difficulties for perception and, therefore, for translation, namely foreign inclusions in the text, particularly French words and word combinations. Those French words and phrases that have not been (at least fully) anglicized and are felt as foreign comprise the subject of this study since the writer’s (more rarely speaker’s) choice of the above said vocabulary acquires special meaning (shade of meaning), which is to be comprehended by a reader and reflected in the relevant translation. The material being the subject matter of the investigation is the bulk of French legal terms as supplied by Black’s Law Dictionary, which are labeled Law French, French, and French (Historical). The history of emergence of Law French in medieval Britain has followed revealing its evolution and rise to the position of professional language of law makers and the judiciary from the Norman conquest to the middle of the 17th century. Various reasons for the above said process have been provided with the emphasis on the most likely ones. Despite constant attempts to eliminate Latin and French from Legal English Law French (and Latin) are still actively used in Legalese although they are not evenly distributed across genres; hence, the causes of this present day vitality have been researched into and the corresponding explanations have been proposed. Words and phrases marked in the Black’s Law Dictionary as Law French, French, and French (Historical) have been counted, analyzed and divided into groups, which helped explain the reasons for their survival in modern Legal English. In addition, words from other languages (Spanish, Greek, German, Italian, etc.) that have preserved either their written form or pronunciation and are felt and treated as foreign in the English language of law were found, counted and places in the relevant table. Understanding of the reasons for existing of numerous Latin and French inclusions in English legal texts help approach the development of the methods for adequate translation thereof taking into account the meaning (shade of meaning) that the author of the relevant text planned to convey.

Незважаючи на бурхливу історію Великої Британії, юридичній англійській мові вдалося значною мірою зберегти спадкоємність, збираючи численні релікти минулих історичних періодів, що створює багато труднощів для сучасних читачів і перекладачів. У статті досліджується характерна риса юридичної англійської мови, яка створює певні труднощі для сприйняття, а отже, і для перекладу, а саме включення в текст іншомовних, зокрема французьких слів і словосполучень. Ті французькі слова та фрази, які не були (принаймні повністю) англізовані та сприймаються як іноземні, складають предмет цього дослідження, оскільки вибір автором (рідше мовцем) вищезазначеної лексики набуває особливого значення (відтінку значення), який має бути зрозумілим читачем і відображеним у відповідному перекладі. Матеріал, який є предметом розслідування, — це масив французьких юридичних термінів, поданих у Юридичному Словнику Блека, які позначаються як «юридична французька», «французька» та «французька (історична)». Було простежено історію виникнення юридичної французької мови в середньовічній Британії, її еволюцію та піднесення до позиції професійної мови законодавців і суддів від норманського завоювання до середини 17 століття. Наведено найбільш ймовірні причини цього процесу. Незважаючи на постійні спроби виключити латинську та французьку мови з юридичної англійської мови, французька (і латинська) все ще активно використовуються в англійській мові права, хоча вони нерівномірно розподілені між жанрами; причини цієї сьогоднішньої життєздатності були досліджені та запропоновано відповідне пояснення. Слова та фрази, позначені в Юридичному Словнику Блека як «юридична французька», «французька» та «французька (історична)», були підраховані, проаналізовані та розділені на групи, що допомогло пояснити причини їх виживання в сучасній юридичній англійській мові. Крім того, були знайдені слова з інших мов (іспанської, грецької, німецької, італійської тощо), які зберегли свою письмову форму або вимову та вважаються чужими в англійській мові права; вони були підраховані та розміщені у відповідній таблиці. Розуміння причин існування численних латинських і французьких включень в англійських правових текстах дозволяє підійти до розробки методів їх адекватного перекладу з урахуванням сенсу (відтінку сенсу), який планував передати автор відповідного тексту.