The parts of speech classification principles in the works of main European grammarians

Abstract

The article represents basic principles of parts of speech classification in the works of main grammarians. Parts of speech are lexical-grammatical word classes characterized by a general abstract grammatical meaning expressed in certain grammatical markers. It means that within certain classes of words certain grammatical features are common to all words of the class. The problem concerning the essence of parts of speech and the principles of their classification in various languages of the world is one of the most debatable problems of general linguistics. Statements on the matter of what the distribution of words into parts of speech is based on are varied, but also contradictory. The problem of parts of speech classification within theoretical aspect is differently interpreted by linguists. Thus, V. I. Degtyarev identifies two principles of parts of speech classification: morphological and syntactical. In the works of O. P. Sunik general categorical meanings of parts of speech are regarded as lexical, and on this basis he highlights another principle of parts of speech classification – semantic. V. O. Plotnikova (Robinson) also speaks about semantic, morphological and syntactic principles, as well as their combination. According to B. O. Serebrennikov, it is appropriate to allocate semantic (lexical-semantic), morphological, syntactic and lexical-grammatical principles. From the viewpoint of numerous linguists for the inflected and agglutinative languages morphological principle is a leading one, and for isolating languages (Chinese, for example) – syntactic. The logical principle occupied a significant place in the works of representatives of the Geneva School, Copenhagen Linguistic Circle. Later the Russian linguist I. I. Meschaninov used logical principle. In East Slavic grammatical tradition logical principle was added to semantic one in grammars of M. V. Lomonosov, F. I. Buslaev, O. H. Vostokov, G. P. Pavskiy, M. I. Grech, O. P. Pavlovskiy, M. Luchkay, etc., which suggests the logicalsemantic principle. The psychological principle found its realization in the works of I. A. Baudouin de Courtenay, O. O. Potebnya and others. Within the formal grammatical (morphological) principle language is the subject of detailed analysis of a form. This principle was relied on by P. F. Fortunatov, followed by his students and followers. Lexical-grammatical principle was developed in the works of L. V. Shcherba, V. V. Vinogradov, etc. The system of parts of speech developed by V. Vinogradov is more streamlined and is considered the most successful. Samples of cognitive onomasiological analyzing parts of speech and grammatical categories based on semantic invariants are present in the works of M. Dokulil, J. Layonz, J. Lakoff, G. Leneker, O. S. Kubriakova, M. O. Sheliakin, V. P. Danylenko , S. O. Jabotinskaya and others.

У статті представлено основні принципи класифікації частин мови в працях відомих граматистів. Частини мови – це лексико-граматичні класи слів, що характеризуються загальним абстрактним граматичним значенням, вираженим певними граматичними ознаками. Це означає, що в певних класах слів певні граматичні ознаки є спільними для всіх слів класу. Проблема сутності частин мови та принципів їх класифікації в різних мовах світу є однією з найбільш дискусійних проблем загального мовознавства. Твердження з приводу того, на чому ґрунтується розподіл слів на частини мови, різноманітні, але й суперечливі. Проблема класифікації частин мови в теоретичному аспекті по-різному трактується лінгвістами. Так, В. І. Дегтярьов виділяє два принципи класифікації частин мови: морфологічний і синтаксичний. У працях О. П. Суника загальнокатегоріальні значення частин мови розглядаються як лексичні, і на цій основі він виділяє ще один принцип класифікації частин мови – семантичний. Про семантичний, морфологічний і синтаксичний принципи, а також їх поєднання говорить і В. О. Плотнікова (Робінсон). На думку Б. О. Серебреннікова, доцільно виділяти семантичний (лексико-семантичний), морфологічний, синтаксичний та лексико-граматичний принципи. На думку багатьох лінгвістів, для флективних і аглютинативних мов провідним є морфологічний принцип, а для ізолюючих мов (наприклад, китайської) – синтаксичний. Значне місце займав у працях представників женевської школи, Копенгагенського лінгвістичного гуртка логічний принцип. У східнослов’янській граматичній традиції логічний принцип доповнився семантичним у граматиках М. В. Ломоносова, Ф. І. Буслаєва, О. Г. Востокова, Г. П. Павського, М. І. Греча, О. П. Павловського, М. Лучкая та ін., що свідчить прозастосування логіко-семантичного принципу. Психологічний принцип знайшов свою реалізацію у працях І. А. Бодуена де Куртене, О. О. Потебні та ін. У рамках формально-граматичного (морфологічного) принципу мова є предметом детального аналізу форми. На цей принцип спирався П. Ф. Фортунатов, а потім його учні та послідовники. Лексико-граматичний принцип отримав розвиток у працях Л. В. Щерби, В. В. Виноградова та ін. Система частин мови, розроблена В. Виноградовим, є більш конкретною і вважається найбільш вдалою. Зразки когнітивного ономасіологічного аналізу частин мови та граматичних категорій на основі семантичних інваріантів наявні в працях М. Докуліла, Дж. Лайонза, Дж. Лакоффа, Г. Ленекера, О. С. Кубрякової, М. О. Шелякіна, В. П. Даниленка, С. О. Жаботинської та ін.