Майбутній час в новоболгарських повчаннях проти язичництва одеської рукописної збірки В. І. Григоровича

Abstract

Статтю присвячено дослідженню граматичних засобів вираження майбутнього часу в новоболгарській пам’ятці 2-ої половини XVIII ст. та визначенню стадії формування футуральних форм в означений період. Об’єктом дослідження обрано комплекс проповідей антиязичницького спрямування, який входить до складу збірника № 1/154 рукописної колекції В. І. Григоровича, що зберігається в Одеській національній науковій бібліотеці. Встановлено, що комунікативна мета комплексу повчальних проповідей сатирично-викривального звучання – виявлення, засудження і викорінення зі свідомості тогочасного суспільства марнославних дохристиянських уявлень. Отримані результати показують, що у досліджуваних повчаннях представлена багата система граматичних засобів вираження майбутнього часу. Граматичне оформлення досліджуваної темпоральної категорії розгортається в межах визначальної для новоболгарських пам’яток тенденції – синтезу в одне функціональне ціле книжних і народних лексико-граматичних елементів як співвідносних варіантів. Проаналізований мовний матеріал ілюструє різні стадії становлення граматичних форм майбутнього часу: сполучення особової форми допоміжного дієслова хотэти/хощ© з інфінітивом, сполучення особової форми цього ж допоміжного дієслова з да-конструкцією, утворення граматичної частки і її поєднання з да-конструкцією. Фіксація у пам’ятці діалектних різновидів граматичної частки доводить її остаточну сформованість у живому мовленні. Факт нечастого вживання у тексті форм, складовим компонентом яких була граматична частка, свідчить про свідоме обмеження книжниками їх використання у писемній мові, оскільки вони сприймалися ними як простонародні і не відповідали мовно-стилістичним параметрам жанру проповіді. Здатність форм простого майбутнього вживатися у підрядних речення не змінилася впродовж століть; стабільною вона є і в досліджуваних повчаннях.

The analysis proposed in this article focuses on the “Odeskyi zbirnyk” – the manuscript No. 1/154 kept in the Odesa National Scientific Library, V. I. Hryhorovych manuscript collection and presents the already extended verb system of the 18th – century Bulgarian Language. The object of the study is complex of anti-pagan sermons which are the part of manuscript No 1/154/. The main communicative purpose of the sermons is to identify, condemn and eradicate from the people’s minds the pre-Christian ideas. The special attention is paid to the temporal system, the future tense, more precisely to the diachronic changes, that result the development tendencies and namely from the general tendency towards analytism. The sermons present a rich system of future tense forms of the different chronological stages which is due to the main New Bulgarian Language feature – the combination of the bookish and vernacular lexical-grammatical elements as correlated variants. In the analyzed linguistic material the most frequent are such future tense forms as: conjugated auxiliary verb хотэти/хощ© + infinitive, conjugated auxiliary verb хотэти/хощ© + da-construction, particle + da-construction. Fixation in the manuscript of dialect varieties of the particle proves its final formation in spoken language. The fact of their infrequent use indicates a conscious limitation of their use in the written language by scribes. They seem to perceive such forms as inappropriate to the linguistic and stylistic parameters of the sermon genre. The forms of the simple future tense (present verbs of perfective and imperfective aspect) are stably used in adverbial clauses of conditions and time and some other types of clauses. This function of simple future tense forms remains unchanged throughout the historical development of the Bulgarian Language, from the Old Bulgarian to the New Bulgarian period.