Methods and techniques of translating English legal terms

Abstract

The present article focuses on a highly topical issue of adequacy of translating legal terms from English into Ukrainian as far as it is a significant tool to improve legal regulation and control of international relations. The research hypothesis is that the mechanism of terminological nomination and interpretation of legal terms depends not only on the legal but also on the cultural characteristics of the countries participating in communication. The tasks of the research comprise the classification of formal requirements for the language of legal communication, the identification of groups of terms that pose difficulties for the translator, the definition and description of the terms that have no equivalents in the target language. The author analyses the features of the legal language and professional communication in the field of law, the specific character of legal translation, as well as the difficulties of translating legal discourse. Then he goes on to identify and analyse basic techniques and methods of translating English terms within legal discourse. The main difficulties in the translation of legal discourse terms include: terms are not always monosemantic, it is a translation from one legal system to another with differences existing in the legal systems of different countries, and quite often insufficient training of translators. It is concluded that the most frequently used method is translation equivalent. It can be accounted for by the fact that the main feature of legal discourse is an accurate and precise presentation of the material with a complete exclusion of emotional connotations. Other, less frequent methods of translating legal terminology, include: descriptive translation, the use of partial equivalents, transcription, transliteration, lexical-semantic substitutions, and semantic development.

Стаття присвячена актуальній проблемі адекватності перекладу юридичних термінів з англійської мови українською, оскільки адекватність є важливим інструментом удосконалення правового регулювання та контролю міжнародних відносин. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що механізм термінологічної номінації та інтерпретації юридичних термінів залежить не лише від правових, але й від культурних особливостей країн, мови яких представлені в оригіналі та перекладі, від міждисциплінарної взаємодії мовознавства й права, знання та врахування культурно-правових й історичних реалій країн правової взаємодії. Завдання дослідження полягають у класифікації формальних вимог до мови правової комунікації, виявленні груп термінів, які становлять труднощі для перекладача, визначенні та описі термінів, які не мають еквівалентів у мові перекладу. Автор аналізує особливості юридичної мови та професійної комунікації у сфері права, специфіку юридичного перекладу, а також труднощі перекладу юридичного дискурсу. Наступним кроком є визначення й аналіз основних прийомів та способів перекладу англійських термінів у юридичному дискурсі. До основних труднощів перекладу термінів юридичного дискурсу належать: терміни не завжди є моносемантичними, юридичний переклад – це переклад з однієї правової системи на іншу з урахуванням відмінностей, що існують у правових системах різних країн, і досить часто недостатня підготовка перекладачів. У статті зроблено висновок, що найчастіше застосовується метод перекладацьких еквівалентів. Це можна пояснити тим, що головною особливістю юридичного дискурсу є точний і чіткий виклад матеріалу з повним виключенням емоційних конотацій. До інших, менш поширених способів перекладу юридичної термінології належать: описовий переклад, використання часткових еквівалентів, транскрипція, транслітерація, лексико-семантичні заміни та смисловий розвиток.