Лексичні та граматичні трансформації в перекладі англійських романів в жанрі фентезі українською мовою (Дж. Р.Р. Толкін «Володар перснів»)

Abstract

У статті з’ясовано жанрові особливості літератури фентезі на матеріалі роману Дж.Р.Р. Толкіна «Володар перснів». У рамках жанру фентезі яскраво вирізняється фантастична трилогія Дж.Р.Р. Толкіна «Володар перснів». Можна припустити, що причиною привабливості даного роману стало талановите втілення автором канонічних ознак стародавнього епосу в сучасному творі. Аналізований роман переповнений лексико-стилістичними прийомами, які спрямовані на те, щоб створити яскраві образи персонажів, неповторний стиль оповідання, який максимально наближений до героїчного епосу. На лексичному рівні особливо були відзначені авторські неологізми, які, виконуючи художню та номінативну функцію, є своєрідним ключем до створеної автором культури етносу, що розкриває сутність його цінностей, традицій та звичаїв, що надає таким чином приховану додаткову інформацію читачеві. До найяскравіших фонетичних, семантичних і синтаксичних характеристик стилю Дж.Р. Р. Толкіна відносяться: використання поетичної лексики, слова з інгерентною конотацією, словотворчість, мовотворчість, включення поетичних уривків, застосування курсиву, увага до деталей, інформаційна надмірність, інверсія, використання розмовної лексики та зворотів, а також поетичних прийомів для мовних характеристик персонажів, використання лінгвістичних ознак оповідей та епосу. На граматичному рівні відзначається велика кількість дієслівних форм та різноманітних синтаксичних прийомів, інверсій. В авторських описах і репліках персонажів зустрічається схема «прикметник + іменник» у той час, як у прямій мові персонажів вона практично відсутня. Окремо були відзначені графічні прийоми, переважно курсив, яким виділяються слова і висловлювання, що вимагають особливої уваги читача в силу своєї новизни, незвичайності, чи авторської емфази, і віршовані форми, з яких автор робить розповідь максимально наближеним до героїчному епосу. Загалом і в цілому зазначимо, що автор використовує набір лексичних, семантичних і фонетичних засобів, які в сукупності допомагають створити закінчений і яскравий образ не лише головних героїв, а й другорядних персонажів.

In the article on the material of the fantasy novel by J.R.R. Tolkien’s "The Lord of the Rings" genre features of fantasy literature are clarified. Within the fantasy genre, the fantastic trilogy of J.R.R. Tolkien "The Lord of the Rings". It can be assumed that the reason for the attractiveness of this novel was the author’s talented embodiment of the canonical features of the ancient epic in a modern work. The analyzed novel is full of lexical and stylistic techniques aimed at creating bright images of characters, a unique narrative style that is as close as possible to a heroic epic. At the lexical level, the author’s neologisms, which perform an artistic and nominative function, are a kind of key to the culture of the ethnos created by the author, revealing the essence of its values, traditions and customs, thus providing hidden additional information to the reader. The most vivid phonetic, semantic and syntactic characteristics of the style of J.R.R. Tolkien include: the use of poetic vocabulary, words with inherent connotations, word creation, language creation, the inclusion of poetic passages, the use of italics, attention to details, informational redundancy, inversion, the use of colloquial vocabulary and turns of phrase, as well as poetic techniques for the linguistic characteristics of characters, the use of linguistic features of stories and epics. At the grammatical level, a large number of verb forms and various syntactic techniques and inversions are noted. In the author’s descriptions and replicas of the characters, the scheme "adjective + noun" is found, while it is practically absent in the direct speech of the characters Separately, graphic techniques were noted, mainly italics, which highlight words and expressions that require special attention of the reader due to their novelty, unusualness, or authorial emphasis, and poetic forms, with which the author makes the story as close as possible to a heroic epic. In general and as a whole, we note that the author uses a set of lexical, semantic and phonetic tools, which collectively help to create a finished and bright image not only of the main characters, but also of secondary characters.