Гуманістичний дискурс сучасної української мілітарної прози

Abstract

У статті розглядається специфіка художнього осмислення теми війни і миру у творчості сучасних українських письменників, зокрема нове бачення загальнолюдських проблем, пов’язаних з війною. Особливу увагу зосереджено на утвердженні гуманістичного пафосу в сучасній прозі на воєнну тематику, зокрема розкрито своєрідність антимілітарного дискурсу творів «Маріупольський процес», «УКРИ», «Чорне сонце». На прикладі героїв, їхніх вчинків, психології, мотивації показано, як війна впливає на долю особистості, доведено, що в будь-якій межовій ситуації, навіть на війні, можна залишатися гуманістом. Письменники художньо інтерпретують не стільки події війни, скільки моделюють образ людини в контексті війни, зміни пріоритетів, внутрішніх протиріч. Серед уже репрезентованих на сторінках творів тем і мотивів переважають авторське бачення війни, рецепція роздумів, викликаних болем, стражданням, смертю, глибоким розчаруванням у житті, мотив втраченого дитинства цілого покоління дітей. Домінуючими були і залишаються антимілітаризм, боротьба за мир, за свободу і незалежність, за людську гідність, формування національної ідентичності. У прозі, присвяченій подіям війни на сході країни, відсутні ідеологічні маркери, сучасні автори майстерно рецепіюють етнопсихологію українців, художньо узагальнюють факти та реальні життєві історії, які є втіленням національної ідеї та гуманістичного пафосу. «Маріупольський процес», «УКРИ» та «Чорне сонце» – узагальнені невигадані життєві історії, які є втіленням людинолюбства, застереженням від війни, формуванням патріотизму та національної свідомості. Поява творів, присвячених російсько-українській війні, надзвичайно важлива для розвитку сучасної літератури, для формування національного міфу, адже в текстах про тему війни спостерігаємо гуманістичний пафос.

In the article we consider the specifics of the artistic interpretation of the theme of war and peace in the works of modern Ukrainian writers, in particular, a new vision of common human problems related to war. We pay special attention on the establishment of humanistic pathos in modern prose with military topics, in particular, we reveal the originality of the anti-military discourse of the works “Mariupol Process”, “UKRY”, “Black Sun”. On the example of heroes, their actions, psychology and motivation we show how war affects the fate of an individual, prove that in any borderline situation, even in war, you can be a humanist. Writers artistically interpret not so much the events of the war as model the image of a person in the context of war, changes of priorities, and internal contradictions. Among represented on the pages of the works themes and motifs prevail the author's vision of war, the reception of reflections caused by pain, suffering, death, deep disappointment in life, the motif of the lost childhood of an entire generation of children. Antimilitarism, the struggle for peace, for freedom and independence, for human dignity, and the formation of national identity were and are dominant. In the prose dedicated to the events of the war in the east of the country, there are no ideological markers, modern authors masterfully interpret the ethnopsychology of Ukrainians, artistically summarize facts and real life stories, which are the embodiment of the national idea and humanistic pathos. “Mariupol Process”, “UKRY” and “Black Sun” are generalized non – fictional life stories that are the embodiment of philanthropy, a warning against war, and the formation of patriotism and national consciousness. The appearance of works dedicated to the Russian-Ukrainian war is extremely important for the development of modern literature, for the formation of a national myth, because in the texts about the war we observe a humanistic pathos.