Реалізація прагматичного потенціалу «нескореність – зрада» в текстах Дмитра Донцова

Abstract

Стаття має за основу діяльнісний та когнітивно-семантичний напрями прагматики. Нез’ясованим у сучасному мовознавстві є феномен Донцова- інтелектуала, який в гострій викривальній манері письма змінював суспільну свідомість. Мета дослідження – охарактеризувати комунікативно-прагматичний потенціал текстів мислителя на прикладі антитези (зі значеннєвим компонентом «нескореність – зрада»). Завданням дослідження є: 1) виявити особливості суб’єктивного чинника у творах Д. Донцова; 2) показати мовленнєві стратегії автора для формування державницької позиції; 3) простежити характер прагматизації висловлювань мислителя через вплив на читача. Прагматичний потенціал «нескореність – зрада» у текстах Д. Донцова реалізовано через антитезу, яка ілюструє силу сказаного в певний момент, дає установку на власний досвід, демонструє когнітивні здібності автора та моделює сприйняття адресанта. Основною стратегією автора є історична аргументація, яку відтворюють персономени та підсилюють емоційно-експресивні мовні одиниці. Д. Донцов не лише протиставляє політичні постаті, а й неприховано переконує читача у виборі державницької позиції. Інформація від великого журналіста стає успішною через зіставлення сили та безсилля, любови до власної нації та байдужости, хоробрости та підступности. Метод суб’єктивности та добір лексичних одиниць (у формі множини) дозволяє показати читачеві узагальнені стрижневі риси правління українських гетьманів та їхні риси характеру через антитезу. Наприклад, по один бік стоять Богуни, Кричевські (символ героїзму), а по інший – Брюховецькі, Гладкі (символ зради). Структурування тексту на умовний світ Ігоревих військ і Вишенських (як показ боротьби та стійкости) та світ Наталок-Полтавок (що символізує відпочинок і кохання) – це вияв авторських намірів скерувати читача до чину відваги, відданости справі та утвердження самостійної України.

The article studies activity and cognitive-semantic directions used in pragmatics. In modern linguistics is an open phenomenon of Dontsov as an intellectual person, who changed public consciousness in a sharp and revealing manner of writing. The aim of the study is to characterize the communicative-pragmatic potential of the thinker’s texts using antithesis «indomitability – betrayal». The task of the study is: 1) to find out the peculiarities of the subjective factor in Dontsov’s works; 2) show the author’s speech strategies for forming a state position; 3) investigate the nature of the pragmatization of the thinker’s statements through the effect on a reader. The pragmatic potential of «indomitability – betrayal» in Dontsov’s texts is realized through antithesis that shows the power of what is said at a certain moment, provides an attitude to one’s own experience, demonstrates the author’s cognitive abilities and models the addressee’s perception. The author’s main strategy is historical argumentation, which is recreated by the personomens of the text and strengthened by emotional and expressive language units. Dmytro Dontsov not only contrasts political figures, but also openly convinces a reader to choose a state position. Information from a great journalist becomes successful through contrasting strength and powerlessness, love for one’s own nation and coldness, bravery and cunning. The subjective method and the selection of lexical units (in the plural form) allows to show a reader the generalized core features of the goverment of the Ukrainian hetmans and their character traits through antithesis. For example, on one side are the Bohuns and Krychevskys (a symbol of heroism), and on the other side are the Briukhovetskys and Hladkys (a symbol of betrayal). Structuring the text into the conventional world of Igor’s and Vyshensky’s troops (as a show of struggle and fortitude) and the world of Natalkа-Poltavkа (symbolizing rest and love) is the author’s purpose to direct a reader to an act of courage, devotion to the cause and the affirmation of an independent Ukraine.