Linguo-cognitive features of Ukrainian somatic phraseologisms

Abstract

The article reveals the meaning of the concept of “phraseological unit”, which is considered a specific tool of the cognitive approach in the study of language and the conceptual apparatus of cognitive linguistics, including the problems of the relationship between linguistic and conceptual world pictures, the definition of the concept as a structuring element of the world picture and as a culturally significant entity, as well as the concept of the world and the reflection of time conceptualization processes in various sciences. Phraseological units with an anthroponymic component are analyzed, which help to reveal the vision of the world and man specific to Ukrainian culture, the characteristic features of the functioning of proper names in the composition of phraseological units. The research proved that phraseology should be studied taking into account all the information about the etymological motivation of a unit, the analysis of the features of cognitive processes underlying the formation of secondary nominations, contextual and discursive features of functioning, as well as the determination of cultural connotation and cultural and value-based role of phraseology. The research of phraseological systems is rooted in sociopsychological and worldview knowledge needed to adequately interpret the figurative form, and motivate phraseological units and archetypal forms of world awareness. The valid argument is that the problem of studying phraseological units of different languages correlates with the main directions of the anthropocentric. The traditional methods of studying the phraseological system, such as structural, grammatical, and semantic, that have been used earlier still remain justifiable, but take second place as the interest in the linguistic and cultural aspects of the study deepens. Today, scientists consider idioms “nationally specific units of language that accumulate cultural potential of the people”.

У статті розкрито зміст поняття «фразеологічна одиниця», що розглядається як специфіка засобу когнітивного підходу в дослідженні мови і понятійний апарат когнітивної лінгвістики, включаючи проблеми взаємозв’язку мовної та концептуальної картин світу, визначення концепту як структуруючого елемента картини світу і як культурно значущої сутності, а також концепт світу та відображення процесів концептуалізації часу у різних науках. Проаналізовано фразеологічні одиниці з компонентом антропонімом, що допомагають виявити специфічне для української культури бачення світу та людини, характерні особливості функціонування власних імен у складі фразеологічних одиниць. На підставі вивченого, встановлено, що фразеологію слід вивчати, беручи до уваги всі відомості про мотивацію етимології тієї чи іншої одиниці, аналіз особливостей когнітивних процесів, що лежать в основі утворення вторинних номінацій, контекстуальних та дискурсивних особливостей функціонування, а також визначення культурної конотації та культурно-ціннісної ролі фразеологізму. Для проведення цього дослідження фразеологічних систем найчастіше необхідні соціопсихологічні, світоглядні знання, які б адекватно інтерпретували образну форму, мотивували фразеологізми і архетипічні форми усвідомлення світу. Обгрунтовано думку про те, що проблема вивчення фразеологізмів різних мов корелює з основними напрямками антропоцентричної парадигми. Простежено традиційні методи вивчення фразеологічної системи, такі як структурний, граматичний і семантичний, які безумовно, залишаються авторитетними, але відходять на другий план, оскільки зростає інтерес до лінгвокульторологічного аспекту дослідження. На сьогодні науковці розглядають фразеологізми як «національно-специфічні одиниці мови, що акумулюють культурний потенціал народу».