Словесно-графічний симбіоз творчості Бруно Шульца

Abstract

Статтю присвячено проблемі синтезу письменництва й малярства, графічного мистецтва у творчості славнозвісного Бруно Шульца, польського письменника й художника єврейського походження першої половини ХХ ст. Схарактеризовано літературну присутність Бруно Шульца в малюнках, рисунках, ілюстраціях і, навпаки, варіанти наявності малярських, графічних чи ілюстративних шульцівських штрихів у його прозових текстах. Проблема не є новою для сучасного шульцознавства, але в розвідці її досліджено в контексті опозиції рівнозначність – різномасштабність письменницького й художнього складників творчості митця, а також проаналізовано такі зв’язки крізь призму взаємозбагачення і взаємодоповнення одне одного. Такий узагальнювальний підхід, наскільки відомо, ще не був предметом дослідницьких напрацювань. Метою наукової розвідки є виокремлення в теоретико-прикладному аспекті спільного між шульцівськими письменницьким й образотворчим компонентами в контексті їх взаємозв’язків і взаємовпливу для кращого розуміння Шульца-письменника за допомогою рисувальної (ілюстративної, малюнкової) спадщини митця й Шульца-художника – за допомогою його прозових творів. Дослідження здійснено на просопографічно-біографічному, історіографічному та словесно-візуальному рівнях. Авторка висновковує: симбіоз письменництва й малярства, слова й рисункового штриха, які у Бруно Шульца, на нашу думку, є рівнозначними, збагачує метафорику прозових й образотворчих витворів Бруно Шульца, сприяє глибшому розумінню психології шульцівських персонажів, розширює можливості інтерпретації як художньої, так і рисувальної спадщини митця; літературний художній світ завдяки образотворчим паралелям отримує візуальне «доопрацювання» і навпаки. Перспективними вважаємо дослідження творчої спадщини Бруно Шульца не лише як митця-біпрофесіонала, біфахівця, а й феноменального митця-універсаліста.

The article is devoted to the problem of the synthesis of writing and painting, graphic art in the work of the famous Bruno Schulz, a Polish writer and artist of Jewish origin of the first half of the 20th century. The literary presence of Bruno Schulz in his drawings, paintings, illustrations, and, conversely, variants of the presence of Schulz’s painterly, graphic, or illustrative touches in his prose texts are characterized. The problem is not new for modern Schulz studies, but in the exploration presented it is characterized in the context of the opposition of equivalence – different scale of the literary and artistic components of the artist’s creative work, and such connections are analyzed through the prism of mutual enrichment and complementarity of each other. Such a generalizing approach, as far as is known, has not yet been the subject of research studies. The purpose of the scientific research is an attempt to reveal in a theoretical-applied aspect what is common between Schulz’s literary and visual components in the context of their interrelationships and mutual influence for a better understanding of Schulz-the writer with the help of the drawing (illustrative, painting) heritage of the artist and Schulz-the artist – with the help of his prose works. The research has been conducted at the prosopographic-biographical, historiographical, and verbal-visual levels. The author concludes that the symbiosis of writing and painting, word and drawing stroke, which, according to the researcher, are equivalent in Bruno Schulz, enriches the metaphor of Bruno Schulz’s prose and visual works, contributes to a deeper understanding of the psychology of Schulz’s characters, expands the possibilities of interpretation of both the artist’s artistic and drawing heritage; the literary and artistic world receives a visual “finishing” through pictorial parallels and vice versa. Studies of the creative heritage of Bruno Schulz are considered promising, not only as a bi-professional artist, and bi-specialist, but also as a phenomenal universalist artist.