Фольклорно-міфологічна парадигма оповідання «Стехин ріг» Олекси Стороженка

Abstract

У запропонованій статті розглядаються художні особливості маловідомого оповідання Олекси Стороженка «Стехин ріг» (1861), де окрему увагу приділено дослідженню фольклорних і міфологічних детермінант. Охарактеризовано демонологічні образи водяника, русалки, відьми тощо. Наголошено на сюжетному звʼязку «Стехиного рогу» з раннім оповіданням Пантелеймона Куліша «Про те, від чого в містечку Воронежі висох Пішевців став» (1840). В обох творах українських романтиків репрезентовано народну оповідь етнографічного характеру. Зокрема, в оповіданні Куліша відтворено історію місцевої памʼятки Пешевцевого става, який зник через магічну дію материнських сліз. У «Стехиному розі» подано версію походження одного з дніпровських мисів, що оповито ореолом містики та таємничості. Провідним у розглянутих творах є мотив занапащення людської душі нечистою силою. Кулішева героїня Наталка почала передчасно оплакувати свого чоловіка, тому і накликала на себе біду: стала таємничою коханкою нечистого. Стеха так само тужила за померлим нареченим, через що перетворилася на русалку і потрапила до палацу водяника. У статті доведено, що «Стехин ріг» Олекси Стороженка є оригінальним і новаторським явищем в українській літературі ХІХ століття, художню довершеність якого визначає фольклорна домінанта. Зʼясовано, що в маловідомому творі письменника спорідненість з усною народною традицією становить контамінація таких художніх ознак: функціонування інфернальних образів; використання магічних метаморфоз (антропоморфний демонологічний образ русалки, на яку перетворилася Стеха, стає зооморфним (обернення русалки на рибу), а згодом і флороморфним), елементів містицизму і таємничості; дидактизм; перемога добра над злом; утвердження справедливості та засудження гріха.

The proposed article examines the artistic features of Oleksa Storozhenko's little-known short story «Cape of Stekha» (1861), where special attention is paid to the study of its folklore and mythological determinants. The folk demonological images of a merman, a mermaid, a witch are characterized. Emphasis is placed on the plot connection of «Cape of Stekha» with Panteleymon Kulish's early short story «About what caused Pishevtsiv Pond to dry up in the town of Voronezh» (1840). In both works of Ukrainian romantics, a folk tale of an ethnographic nature is represented. In particular, Kulish's story recreates the history of the local landmark Pishevtsiv Pond, which disappeared due to the magical effect of the mother's tears. In «Cape of Stekha» there is a version of the origin of one of the Dnieper capes, which is shrouded in a halo of mysticism and mystery. The motif of the decay of the human soul by an evil force is the leading one in the considered romantic stories. Kulish's heroine, Natalka, began to prematurely mourn her husband, which is why she brought trouble on herself: she became the mysterious lover of the devil. Stekha also longed for her dead groom, which is why she turned into a mermaid and got to the merman's palace. The article proves that Oleksa Storozhenko's «Cape of Stekha» is an original and innovative phenomenon in Ukrainian literature of the 19th century, the artistic perfection of which is determined by its folklore dominance. It was found that in the little-known work of this writer, the kinship with the oral folk tradition is the contamination of the following artistic features: the functioning of infernal images; the use of magical metamorphoses (the anthropomorphic demonological image of the mermaid, which Stekha turned into, becomes zoomorphic (turning the mermaid into a fish), and later fluoromorphic), elements of mysticism and mystery; didacticism; victory of good over evil; vindication of justice and condemnation of sin.