Конструювання чоловічої тілесності у прозі Івана Франка: поетикальний та гендерний аспекти

Abstract

прозі Івана Франка. Досліджено відмінності в зображенні молодих і зрілих чоловіків, простежено специфіку відтворення вікових змін, розкрито ознаки здорового і хворого, гіпермаскулінного і фемінізованого чоловічого тіла. Зроблено також спробу окреслити риси чоловічого ідеалу, який постає із творів Франка. Крім того, помічено, що, описуючи чоловічу тілесність, Іван Франко не цурався зображувати хворе, немічне, постаріле тіло, хоча культивував передусім тілесні образи здорових, розвинутих, не надто худих, але й не огрядних, зрілих, і навіть старших чоловіків. Детально розглянуто техніку портретування, зокрема використання художньої деталі, анімалістичних порівнянь, гіперболізації, символів. Доволі часто характеристики зовнішності чоловіків Франко передає через анімалістичні маркери, які не лише увиразнюють візуальне сприйняття, а й передають важливі нюанси психотипу героя, як-от порівняння з вовком, ведмедем, конем, бараном. Не менш важливими є стиль та манера одягання персонажів, яким Франко приділяв багато уваги. Наприклад, у статті простежено, що вишуканий і модний одяг як ознака достатку та соціальної вищості, є елементом, за допомогою якого Франко типізує представників польської верхівки. Військовий мундир у багатьох творах є формотворчим елементом аксіології та професійного етосу чоловіків, тому зміна мундира на цивільний одяг інколи позбавляє їх не лише обов’язків, а й багатьох привілеїв. Зроблено висновок, що міцне і розвинене чоловіче тіло для Франка співвідносне зі стійким духом, твердим внутрішнім стрижнем та маскулінною енергією. Навпаки ж, хворе або кволе тіло свідчить про моральний і духовний занепад, психологічну нестабільність чоловіка.

The article focuses on the poetic peculiarities of constructing the physicality of male characters in Ivan Franko's prose. The differences in the portrayal of young and mature men are studied, the specifics of the reproduction of age-related changes are traced, and the signs of a healthy and sick, hypermasculine and feminized male body are revealed. An attempt is also made to outline the features of the masculine ideal that emerges from Franko's works. In addition, it is noted that when describing male physicality, Ivan Franko did not shy away from depicting a sick, weak, aged body, although he cultivated primarily bodily images of healthy, developed, not too thin, but not overweight, mature, and even older men. The technique of portraiture, in particular the use of artistic detail, animalistic comparisons, hyperbole, and symbols, is examined in detail. Quite often, Franko conveys the characteristics of men's appearance through animalistic markers that not only enhance visual perception but also convey important nuances of the hero's psychotype, such as comparisons to a wolf, bear, horse, and ram. Equally important are the style and manner of dress of the characters, to which Franko paid much attention. For example, the article shows that elegant and fashionable clothing as a sign of wealth and social superiority is an element by which Franko typifies representatives of the Polish elite. In many works, military uniforms are a formative element of men's axiology and professional ethos, so changing their uniforms to civilian clothes sometimes deprives them not only of their duties but also of many privileges. It is concluded that a strong and well-developed male body for Franko is correlated with a stable spirit, a firm inner core, and masculine energy. On the contrary, a sick or frail body indicates moral and spiritual decline and psychological instability of a man.