Особливості адаптації англомовних лексичних запозичень у процесі формування японського лексикону

Abstract

Лексичний склад японської мови протягом століть доволі активно поповнювався лексичними запозиченнями з різних іншомовних джерел. Передусім це була китайська мова, запозичення з якої (так звані «канґо») в окремі історичні періоди (VI–XII ст.), складали понад 50% від усього лексикону японської мови. Після відкриття Японії європейцями (XVI ст.) японська мова в період з XVI по XVIII ст. почала поповнюватися запозиченою лексикою спочатку з португальської мови, а згодом голландської. У другій половині XIX ст. до складу японської лексики увійшла значна кількість англіцизмів, а також окремі лексичні запозичення з німецької, французької та російської мов. Головна увага у статті приділяється насамперед англомовним лексичним запозиченням і особливостям їх адаптації на графічному, фонетичному та морфологічному рівнях у різні періоди їх входження до складу японської мови, а також з’ясовуються причини деяких змін у процесі їх адаптації. Принциповою особливістю графічної адаптації англомовної лексики є те, що її фіксація на письмі графемами «катакани» передає саме японську, а не англійську вимову таких слів, що значно ускладнює їх розпізнавання й адекватну семантичну ідентифікацію іноземцями. У другій половині XIX ст. японці для її передачі на письмі спочатку використовували літери латинського алфавіту «ромаджі», а починаючи з XX ст. почали записувати запозичену англомовну лексику лише графемами «катакани» – одним із двох варіантів японського силабічного алфавіту «кани».

For centuries, the lexical composition of the Japanese language has been quite actively replenished with lexical borrowings from various foreign language sources. First of all, it was the Chinese language, borrowings from which (the so-called "kangos") in certain historical periods (VI–XII centuries) accounted for more than 50% of the entire lexicon of the Japanese language. After the discovery of Japan by Europeans (XVI century), the Japanese language in the period from XVI to XVIII centuries began to be replenished with borrowed vocabulary, first from Portuguese and later from Dutch. In the second half of the nineteenth century, the Japanese vocabulary included a significant number of Anglicisms, as well as some lexical borrowings from German, French and Russian. The article focuses primarily on English lexical borrowings and the peculiarities of their adaptation at the graphic, phonetic and morphological levels in different periods of their entry into the Japanese language, and also reveals the reasons for some changes in the process of their adaptation. A fundamental feature of the graphic adaptation of English vocabulary is that its fixation in writing with "katakana" graphemes conveys precisely the Japanese, not the English, pronunciation of such words, which greatly complicates their recognition and adequate semantic identification by foreigners. In the second half of the XIX century the Japanese initially used the letters of the Latin alphabet "romaji" for its transmission in writing, and starting from the 20th century they began to record borrowed English vocabulary only with the "katakana" graphemes, one of the two variants of the Japanese syllabic alphabet "kanji".