Зіставлення жіночих образів в «Східній» та «Західній» літературах: виховання і освіта (С.-М.-М. Каземі і Д.-Ґ. Лоуренс)

Abstract

Статтю присвячено дослідженню головних жіночих образів ро-манів, які належать кардинально різним культурам – «західній» та «східній» в аспектах жіночого виховання та здобуття освіти. Ми виокремлюємо один із скандальних романів англійського письменника-модерніста Девіда Ґерберта Лоуренса (1885–1930 рр.) «Згублена дівчина» (1920 р.) та перського письменника Сейєда Мортаза Мошфека Каземі (1904–1978) «Жахливий Тегеран» (1922 р.). Метою статті є не лише дослідження розкриття жіночого образу межі 19–20 ст. з точки зору британської та іранської літератур, але і їхнього по-рівняння. У ході роботи було використано комплексний аналіз, з залученням концептів культурно-історичного і порівняльно-історичного методів, а також звернення до теоретичних робіт, що були створені на засадах феміністичної критики. Обидві героїні зображені письменниками по-новому; вони не бояться кинути виклик патріархальному устрою життя і намагаються відійти від сте-реотипів, які міцно засіли у свідомості людей ще з давніх часів. У характерах головних героїнь виокремлено стрімке бажання до змін і кожна з них по-своєму розкривається в «жіночому» та «фемінному» концептах. Порівняння обраних жіночих образів дає підставу для ствердження, що культура Європи та Сходу є кардинально різними і навряд чи колись будуть ідентичними. Героїня Д. Ґ. Лоуренса Альвіна заперечує визнання жінки як «Іншої», вона воліє вийти з влади чоловіка і його контролю, в той час коли героїня М. М. Каземі Меїнханум підтверджує скрутне становище жінок, бо знаходиться в середині конфлікту саме через приналежність до жіночого гендеру. Митці зображують соціально скон-струйовану проблему – жінка намагається побудувати власне життя, у той час, коли соціум категорично заперечує її бажання. На думку спільноти, єдине що має робити жінка – це обмежуватись категоріями «дружина», «мати», «домогосподиня». Таким чином, письменники розкривають ментальність людей обох культур, які не бажають сприймати жінку вільною особистістю.

The article is devoted to the study of the main female images of novels that belong to radically different cultures – “Western” and “Eastern” in the aspects of female upbringing and education. We single out one of the scandalous novels by the English modernist writer David Herbert Lawrence (1885–1930) “The Lost Girl” (1920) and the Persian writer Seyed Mortaza Moshfeq Kazemi (1904–1978) “Terrible Tehran” (1922). The purpose of the article is not only the researching of the disclosure of the female image at the turn of the 19th and 20th centuries from the point of view of British and Iranian literature, but also their comparison. In the course of the work, a complex analysis was used, involving the concepts of cultural-historical and comparative-historical methods, as well as reference to theoretical works that were created on the basis of feminist criticism. Both characters are depicted by writers in a new way; they are not afraid to challenge the patriarchal system of life and try to move away from stereotypes that have been firmly rooted in people's minds since ancient times. In the characters of the main heroines, a sudden desire for change is highlighted, and each of them is revealed in its own way in “female” and “feminine” concepts. A comparison of the selected female images gives grounds for asserting that the culture of Europe and the East are fundamentally different and are unlikely to ever be identical. D. H. Lawrence's heroine Alvina denies the recognition of women as “Other”, she prefers to get out of the power and control of men, while M. M. Kazemi's heroine Mein-hanum confirms the predicament of women, because she is in the middle of the conflict precisely because belonging to the female gender. Artists depict a socially constructed problem – a woman tries to build her own life, at a time when society categorically denies her desire. According to the community, the only thing a woman should do is limit herself to the categoriesof “wife”, “mother”, “housewife”. Thus, the writers reveal the mentality of people of both cultures who do not want to perceive a woman as a free person.