Діалектні явища у системі дієслівної словозміни рукописних апокрифічних збірників XVII–XVIII ст.

Abstract

Стаття присвячена аналізу діалектних особливостей у мові західноукраїнських рукописних апокрифічних збірників XVII–XVIII ст. Зауважено, що упродовж століть ці неканонічні тексти були дуже популярними серед українців, тому зазнавали численних народних обробок. Це позначилося й на мові збірників – у них відображені риси тих говорів південно-західного наріччя, в межах поширення яких були створені рукописи. У статті здійснено спробу визначити риси південно-західного наріччя у системі дієслівної словозміни, а також з’ясувати, яким саме говорам ці особливості, зафіксовані у пам’ятках, властиві. Засвідчено низку мовних явищ, які до сьогодні характерні для південно-західних діалектів. Так, зокрема, у формах інфінітива зафіксовано архаїчний суфікс -чи, що є результатом асимілятивних процесів у звукосполученні [gt']. Говірковою особливістю зворотних дієслів є активне вживання частки ся у препозиції, на певній відстані від дієслова або її відсутність. У формах теперішнього часу відзначено характерне для карпатських говорів закінчення -м (І ос. однини); твердий приголосний [т] у закінченні дієслів ІІІ ос. однини і множини або його втрата в дієсловах ІІ дієвідміни; флексії -м та -ме у формах І ос. множини. У парадигмі минулого часу виявлено залишки перфектних форм (енклітики), характерні для багатьох південно-західних говорів: -ем, -м (І ос. однини чоловічого роду), -м (І ос. однини жіночого роду), -ес (ІІ ос. однини чоловічого роду), -смо, -сме (І ос. множини), -сте (ІІ ос. множини). Ці енклітики можуть стояти як у препозиції або постпозиції до дієслова, так і приєднуватися до інших частин мови. Діалектні явища виявлено також у формах наказового способу: редукція закінчення -и, архаїчні форми атематичних дієслів у другій особі однини. Специфікою творення умовного способу є приєднання до частки би особових енклітиків. Зазначено, що подальше дослідження мови апокрифічних збірників дозволять виявити діалектний вплив на інших рівнях мовної системи і з’ясувати співвідношення говіркових та загальноукраїнських елементів у пам’ятках.

The article is dedicated to the analysis of dialect peculiarities in the language of Western Ukrainian apocryphal manuscript collections in the 17th to 18th centuries. It was observed that during many centuries these non-canonical texts were very popular among Ukrainians and that’s why they have undergone popular adaptations. It was reflected on the language of the collections, the characteristics of the patois of south-western dialect are brilliantly reflected within the area where the manuscripts had been written. We make an attempt to establish the characteristics of a south-western dialect, expressed in the system of verb conjugation, and also to clarify which dialects were the characteristics inherent in that were registered in the manuscripts. A number of typical for south-western dialect linguistic phenomena has been revealed. In particular, the archaic suffix -чи was attested in the infinitive forms as the result of assimilative processes in the sound combination [gt']. A dialect feature of reflexive verbs is the active use of the particle ся in a preposition, at a certain distance from the verb or its absence. There were noted the typical for Carpathian dialects ending -м (1st person singular) of the present tense forms; hard consonant [t] at the ending of verbs of the 3rd person singular and plural or its loss in verbs of the 2nd conjugation; endings -м and -ме in the forms of the 1st person plural. In the past tense paradigm the remains of perfect forms (enclitics) were found: -ем, -м (1st person singular of the masculine), -м (1st person singular of the feminine), -ес (2nd person singular of masculine), -смо, -сме (1st person plural), -сте (2nd person plural). These enclitics are inherent for many south-western dialects and can be either in preposition or postposition to the verb or join other parts of speech. Dialect phenomena were also found in the imperative mood forms: reduction of the ending -и, archaic forms of athematic verbs in the second person singular. The addition of personal enclitics to the particle би is a specific feature of the conditional mood. It is mentioned that further studies of apocryphal collections language will enable dialectal influence on all levels of language system and establish ratio of local and common Ukrainian elements in the written records.