Artistic and aesthetic understanding of beauty in Chinese poems

Abstract

The main objective of this paper is to analyze and comprehend the formation of the concept of beauty in Chinese literature. In the article, the beauty of China is considered from the standpoint of Confucianism, and Taoism, associated with the beauty of nature, the harmony of man in the world, and the beauty of the human body and the inner world. Beauty has always been an integral part of poetry. Despite the tragic events, the poets always turned to beauty by singing it. Analyzing the perception of beauty in China, we have reason to claim that the modern understanding of the beautiful goes back to its roots in ancient times of Eastern civilizations. The attitude to beauty characterized the East as the beginning of the transcendent, spiritual heaven. Purpose. The purpose of the research is to determine national and cultural features of beauty in Chinese poems. Practical Implication. The research results can be used to prepare coursework, diploma works, literary research, and special courses in East countries' theory of literature and contemporary literature. Findings. After analyzing the artistic and aesthetic interpretation of beauty in China, the research results show that it is possible to distinguish three criteria by which the Chinese saw beauty. The beauty of nature. Western experimental artists saw beauty in opposite things. They aestheticized the ugly in the hope of getting closer to the truth and, thus, to God. Harmony of man and the world. Modern Chinese culture actively cultivates the well-being of an individual and focuses on developing and constructing a decent state-human beauty. In Chinese poetry, the figurative idealization of human beauty is represented mainly by models drawn to female beauty. The aestheticizing of female beauty in China was considered from the point of view of the entanglement of nature and the beauty of the body. A woman was compared to a flower, jade, and the moon.

статті краса Китаю розглядається з позицій конфуціанства та даосизму, пов'язаних з красою природи, гармонією людини у світі, красою людського тіла та внутрішнього світу. Краса завжди була невід’ємною частиною поезії. Незважаючи на трагічні події, поети завжди зверталися до краси, оспівуючи її. Аналізуючи уявлення про красу в Китаї, ми маємо підстави стверджувати, що сучасне розуміння прекрасного сягає корінням у давні часи східних цивілізацій. Для Сходу було характерне ставлення до краси як початку трансцендентного, духовного, неба. Мета. Мета дослідження – визначити національно-культурні особливості краси в китайських віршах. Висновки. Проаналізувавши художньо-естетичне осмислення краси в Китаї, можна чітко виділити три критерії, за якими китайці бачили красу. Краса природи: У китайській традиційній естетиці ставлення до природи закарбоване у принципі «людина і природа – одне ціле» (天人合一). Тут людина не протиставляється природі, не сприймається ні її вінцем, ні рабом, вона є одним з невід'ємних компонентів цього світу, так само як і природа є частиною всесвіту. Цей взаємозв'язок створює елемент – dao (道), основа всього живого, що прийшло з небуття, джерело краси і, власне, сама краса, є також основним концептом філософії даосизму. У філософії даосизму, краса часто проявляється в єдності людини і природи, так як людина є породженням природних і вищих сил. Людина і сила природи – це єдність і протилежність інь і ян, які прагнуть один до одного, але в той же час відштовхуються одна від одної. Гармонія людини і світу: Сучасна китайська культура, активно культивує добробут не просто окремої людини, а фокусує свою увагу на розвитку і будівництві гідної держави. З позицій китайської філософії конфуціанства можна зрозуміти, що гармонія людини полягає в пізнанні свого внутрішнього світу, самовдосконаленні, проживанні чесного, благородного життя в гармонії зі світом. Краса людини: Естетизація жіночої краси у Китаї, розглядалася зі сторони сплетіння природи та краси тіла. Жінку порівнювали із квіткою, нефритом, місяцем. Жіночу шкіру порівнювали з снігом, очі з прозорою осінньою водою, тонкі брови з вербовим листям. Жіночою красою захоплювалися. В той самий час для жінки було важливим служити чоловікові. Але головне, вона повинна готуватися до цього служіння, і бути гідною чоловіка, в цьому і виявляється справжня жіноча краса.