Використання методу стрічки часу у дослідженнях проблем жінок ВПО

Abstract

Забезпечення об’єктивного та неупередженого підходу до вивчення поточних соціальних проблем завжди було предметом гострих дискусій в соціальних науках. Залученість дослідника до явищ і процесів, що вивчаються, їхня динаміка безумовно впливають на всі етапи його роботи. Це є цілком справедливим і у випадку з вивченням такої масштабної та травматичної проблеми як внутрішнє переміщення мільйонів людей в результаті війни у країні. На нашу думку, одним із можливих рішень даної проблеми є ретельний добір таких методів збирання емпіричних даних, які б дозволили, з одного боку, забезпечити достатню інформативність, а, з іншого боку, максимально нівелювати суб’єктивний вплив дослідника. Мета статті: узагальнення досвіду застосування методу стрічки часу для вивчення трансформації повсякденного життя внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Методи дослідження: стрічка часу як метод вивчення трансформації повсякденного життя ВПО. У статті представлено результати апробації методу стрічки часу для вивчення змін у повсякденному житті жінок, що є внутрішньо переміщеними особами. Практично продемонстровано його можливості щодо збирання емпіричної інформації, придатної до подальшої обробки та математико-статистичного аналізу. Визначено переваги методу та обмеження у його використанні для вивчення проблем ВПО. Сформульовано рекомендації щодо більш ефективного застосування стрічки часу, зокрема у поєднанні з іншими методами дослідження.

Securing of objective and unbiased approach in the studies of current social problems always was a matter of acute discussions in social sciences. Researcher’s involvement into ongoing phenomena, which are studied, as well as their dynamics undoubtedly impact all stages of the research process. That is absolutely just in the case of studies of such an extensive and traumatizing problem as the internal displacement of millions of people as a result of the war in the country. In our view, one of the possible solutions to the problem lays in a thorough selection of the methods of empirical data collection. They should meet both requirements: provide enough information on the studied phenomenon and, at the same time, reduce the researcher’s personal impact. In this respect, the research aims to test the timeline as the method to study changes in the everyday life of internally displaced women. The participants located their typical everyday activities on two timelines: one for their regular day at home, before relocation, and the other one for common activities in a host community, after displacement. The respondents were free to articulate, to assign, values for the variable. Data processing consisted of a few stages: establishment of actual differences between women’s everyday activities before and after the displacement (presence or absence of particular value/activity); counting the differences in time spent for particular activity before and after relocation; investigation of the relations between participant’s social and demographic characteristics and changes in their everyday activities. The author argues that the strengths of the timeline as a research method are connected to a lower level of the researcher’s impact and the possibility of learning an «authentic» life story of the respondents. Moreover, collected data are applicable for further mathematical analysis. Meanwhile, the weaknesses of the method are related to the researcher’s limited ability to understand the deep meaning and emotional content of the respondents’ language. Last but not least, it does not allow for locating the personal experience of the participants in a wider social context. To overcome the abovementioned limitations, the author suggests using the timeline in combination with other research methods.