Проблеми типології медійного дискурсу

Abstract

У статті проводиться аналіз та систематизація існуючих у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці типологій медійного дискурсу. Специфіка та складна структура медіа дискурсу спричинили існування різних його класифікацій у сучасному мовознавстві. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю єдиної класифікації описаного дискурсу та різноманіттям існуючих його типологій. З’ясовано, що медійний дискурс із позиції сукупності процесів та продуктів мовленнєвої діяльності у сфері масової комунікації визначається основними ознаками, зокрема чутливістю до соціально-культурного, ідейно- ідеологічного контексту, відкритістю, комунікативною функцією та каналом реалізації. Визначено, що різні критерії ві процесі дослідження дискурсу: форма комунікації, соціофункціональна спрямованість, стратегіяі пред’явлення інформації, жанрове розмаїття, даютьі змогу науковцям типологізувати медійний дискурс. Встановлено, що лінгвісти класифікують його за каналами передачі інформації, за кількістю учасників, за ступенем офіційності, за прагматичними та стильовими характеристиками, за соціокультурною направленістю, за стратегіями пред’явлення інформації, за жанровою специфікою, за соціальними категоріями. Доведено, що науковці не виокремлюють єдиної підстави розподілу та вичленування жанрів медійного дискурсу. У результаті один і той самий жанр може належати до різних жанрових груп. Оскільки медійний дискурс є доситьі відкритою структурою, яка не маєі чітких меж, і саме їйі притаманні динамічність, повторюваність і незавершеність. Зазначено, що зважаючи на багатогранність недійного дискурсу, його складну структуру, функційні особливості, майже неможливо укласти єдину комплексну та деталізовану таксономію медійного дискурсу. І ця властивість дає простір для подальшихі наукових розвідок із таксономії цьогоі феномену.

The article analyzes and systematizes existing typologies of media discourse in domestic and foreign linguistics. The specificity and complex structure of media discourse has led to the existence of various classifications of it in modern linguistics. The relevance of the study is due to the lack of a single classification of the described discourse and the diversity of its existing typologies. It has been found that media discourse from the standpoint of the set of processes and products of speech activity in the field of mass communication is determined by the main features, in particular, sensitivity to the socio-cultural, ideological and ideological context, openness, communicative function and channel of implementation. It was determined that various criteria in the process of discourse research: form of communication, socio-functional orientation, strategy and presentation of information, genre diversity, allow scientists to typologize media discourse. It has been established that linguists classify it according to the channels of information transmission, according to the number of participants, according to the degree of officiality, according to pragmatic and stylistic characteristics, according to socio-cultural direction, according to strategies of information presentation, according to genre specificity, according to social categories. It has been proven that scientists do not single out a single basis for the distribution and isolation of genres of media discourse. As a result, the same genre can belong to different genre groups. Because the media discourse is a rather open structure that does not have clear boundaries, and it is precisely dynamism, repetition and incompleteness that are inherent in it. It is noted that, taking into account the multifaceted nature of invalid discourse, its complex structure, functional features, it is almost impossible to compile a single comprehensive and detailed taxonomy of media discourse. And this property gives space for further scientific investigations into the taxonomy of this phenomenon.