Словотвірні процеси у сучасній медичній термінології (на прикладі англійської мови)

Abstract

Формування медичної термінології у сучасній англійській мові можна охарактеризувати двома абсолютно різними явищами: перше – опрацьована та міжнародно-стандартизована номенклатура у галузі медицини та друге – швидкий розвиток нестандартизованої термінології окремих клінічних галузей. У той час коли у минулому нові медичні терміни здебільшого утворювалися морфологічним шляхом засобами деривації та вживанням словотвірних компонентів латинського і грецького походження, сьогодні переважаючим є синтаксичний спосіб, тобто утворення термінологічних сполук, які згодом часто трансформуються у абревіатури. Крім найпоширеніших способів термінотворення, існують також деякі граничні способи, результатами яких є акроніми, епоніми, топоніми, міфоніми, зооніми тощо. Щоб зрозуміти значення цих, відносно нових, медичних термінів, які доволі легко і швидко утворюються і зростають за чисельністю, а тому ще не є стандартизованими чи фіксованими, нам необхідно ознайомитися з їх етимологією та мотивацією утворення. У нашій статті ми розглянемо окремі шляхи словотворення у галузі медичної термінології, звертаючи увагу на граничні способи, зокрема утворення епонімів. Ці, відносно нові, медичні терміни доволі легко і швидко утворюються і зростають за чисельністю, а тому ще не є стандартизованими чи фіксованими. Було досліджено етимологію та мотивацію їх утворення. Установлено, що багатокомпонентні епоніми активно поповнюють терміносистему галузі медицини але не є зручними на практиці, тому уступають описовим термінам. Експерти ВООЗ при обробці віддають перевагу описовим багатослівним термінам перед епонімами. Недоліком є те, що вони несуть незначне інформативне навантаження, тому їх важче зрозуміти, ніж описові багатокомпонентні терміни. Тільки спеціалісти вузького профілю знайомі з епонімами і послуговуються ними на практиці. Позитивною стороною утворення епонімів, у тому числі багатокомпонентних, є фіксування імен осіб причетних до наукового і практичного внеску у розвиток медицини і дотичних до неї галузей. Епоніми надають колориту термінологічній системі медицини і запроваджують певні медичні традиції.

The formation of medical terminology in the modern English language can be characterized by two completely different phenomena: the first is a developed and internationally standardized nomenclature in the field of medicine, and the second is the rapid development of non-standardized terminology in certain clinical fields. While in the past new medical terms were mostly formed morphologically by means of derivation and the use of word-forming components of Latin and Greek origin, today the predominant method is syntactic, that is, the formation of terminological compounds, which later often transform into abbreviations. In addition to the most common methods of term formation, there are also some extreme methods, the results of which are acronyms, eponyms, toponyms, mythonyms, zoonyms, etc. In order to understand the meaning of these relatively new medical terms, which are quite easily and quickly formed and grow in number, and therefore are not yet standardized or fixed, we need to familiarize ourselves with their etymology and the motivation of their formation. In our article, we will consider separate ways of word formation in the field of medical terminology, paying attention to borderline ways, in particular, the formation of eponyms. These relatively new medical terms are quite easily and quickly formed and grow in number, and therefore are not yet standardized or fixed. The etymology and motivation of their formation was investigated. It has been established that multi-component eponyms actively supplement the terminology of the field of medicine, but are not convenient in practice, therefore inferior to descriptive terms. When processing, WHO experts prefer descriptive multi-word terms to eponyms. The disadvantage is that they carry a small information load, so they are more difficult to understand than descriptive multi-component terms. Only specialists of a narrow profile are familiar with eponyms and use them in practice. The positive side of the formation of eponyms, including multi-component ones, is the recording of the names of persons involved in the scientific and practical contribution to the development of medicine and related fields. Eponyms give colour to the terminological system of medicine and introduce certain medical traditions.