Linguo-cultural features of the usage of Chinese xiehouyu（歇后语）

Abstract

The article attempts to reveal the concept of one of the types of Chinese phraseological units – xiehouyu (two-part allegories), taking into account the linguo-cultural aspect of their occurrence and use in everyday communication situations. One of the tasks set was to determine the role of xiehouyu in the cultural and national enrichment of the Chinese language by means of reflecting and conceptualizing the linguistic picture of the world and the ethnic identity of the Chinese people. In the article, interpretations of the definition of the concept of Chinese two-part allegories, the system of their structural division into components, as well as the linguistic and functional features of the latter are considered. The nature of the relationship between the two components and their similarity to the relationship between the subject and the predicate in a simple sentence, where the latter complements and clarifies the meaning of the former, is established. The study clarifies the place of xiehouyu in the system of phraseological units of the modern Chinese language, in particular, analyzes the similarities and differences between two-part allegories and yanyu (proverbs and sayings). The functional, stylistic and contextual role of xiehouyu in the creation of humor in Chinese is outlined, which is realized through the use of the stylistic figure of paronomasia, wordplay, pun and ambiguity of meaning. The study and elaboration of the main issues of this article has confirmed the idea that the study of phraseological units is not only a matter of linguistics, so it should not be limited to purely traditional grammatical or semantic approaches, but instead should give preference to a comprehensive interdisciplinary view of the phenomena of phraseology by means of intercultural communication between peoples. Through the analysis of examples from classical Chinese literature and contemporary popular culture, this paper argues that xiehouyu remains an important and enduring form of cultural expression in modern China.

У статті зроблено спробу розкрити поняття одного з типів фразеологізмів китайської мови – сєхоуюй (недомовки-іносказання), з огляду на лінгвокультурний аспект їхнього виникнення та вживання в повсякденних комунікативних ситуаціях. Одним із поставлених завдань було визначення ролі сєхоуюїв у культурно-національному збагаченні китайської мови, як засобів відображення та концептуалізації мовної картини світу й етнічної самобутності китайського народу. Розглянуто інтерпретації визначення поняття китайських недомовок-іносказань, систему їхнього структурного розподілу на компоненти, а також лінгвістичні та функціональні особливості останніх. Встановлено характер відносин між двома компонентами та їхню подібність до відносин між підметом і присудком у простому реченні, де другий доповнює та уточнює значення першого. У рамках дослідження з’ясовано місце сєхоуюїв у системі фразеологічних одиниць сучасної китайської мови, зокрема проаналізовано схожості та відмінності недомовок-іносказань від яньюїв (прислів’їв та приказок). Окреслено функціонально-стилістичну та контекстуальну ролі сєхоуюїв у творенні гумору в китайській мові, що реалізується завдяки застосуванню стилістичної фігури парономазії, гри слів, каламбуру та двозначності сенсу. В результаті вивчення й опрацювання головних питань цієї статті, підтверджено думку про те, що дослідження фразеологізмів є питанням не лише лінгвістики, тож не має обмежуватися суто традиційними граматичними чи семантичними підходами, натомість перевагу варто надавати комплексному міждисциплінарному погляду на явища фразеології, як такі, що слугують засобами міжкультурної комунікації народів. Завдяки аналізу прикладів із класичної китайської літератури та сучасної популярної культури, стверджується, що сєхоуюї залишаються важливою та довговічною формою культурного вираження в сучасному Китаї.