Структурні компоненти комунікативної компетентності в процесі лінгвістичної підготовки майбутніх правознавців

Abstract

Стаття присвячена розглядові поняття комунікативної компетентності як комплексного явища, що складається з різних компонентів, основними з яких є лінгвістична, мовленнєва та соціокультурна компетентності. Автори припускають, що оволодіння мовою та вивчення іноземної мови майбутніми правознавцями складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: використання мови, усвідомлення природи мови, розуміння іноземної та рідної культури. Враховуючи те, що щодо компонентів комунікативної компетентності серед науковців досі немає єдності, в статті зосереджено увагу на деяких із них, володіння якими, на думку авторів, визначає рівень розвитку комунікативної компетентності з читання як одного з найбільш активно використовуваних видів мовленнєвої діяльності. Мовний компонент визначено як здатність читача адекватно сприймати й розуміти мовленнєві повідомлення на основі наявних знань про формально-структурні особливості мови, їх єдність з лексичними, граматичними, фонетичними вміннями та навичками. Соціокультурний компонент забезпечує, перш за все, адекватне розуміння, яке залежить від знання читачем норм та реалій відповідної національної культури. Когнітивний компонент визначає готовність до здійснення розумової діяльності, оскільки комунікативний зміст у процесі спілкування не тільки передається, а й створюється в результаті розумової діяльності. Предметний компонент авторами статті розуміється як цілісна система теоретичних знань про певну діяльність, що дозволяє індивіду робити обґрунтовані твердження. Реалізація предметної компетенції забезпечує процес узагальнення одержаної інформації. Паралінгвістичний компонент – це знання зовнішніх характеристик організації тексту та володіння уміннями їх розпізнавати (шрифтове оформлення, схеми, креслення, пунктуація). У статті наголошено, що кожний з визначених компонентів включає певні знання (виконання гностичних функцій), навички (операційні функції) та вміння (функція реалізації). Функції компонентів та рівень співвіднесення в них знань, навичок, умінь зумовлені особливостями їхнього внутрішнього взаємозв’язку та їхнім зв’язком із середовищем, рівнем сформованості кожного з них, мовленнєвим досвідом, багатством концептуальної системи студента, метою, завданнями, етапом навчання.

The article is devoted to considering the concept of communicat ive competence as a complex phenomenon consisting of various components, the main of which are linguistic, speech and sociocultural competence. The authors assume that language acquisition and foreign language learning consists of three interrelated components: language use, awareness of the nature of language, and understanding of foreign and native culture. Taking into account the fact that there is still no unity among scientists regarding the components of communicative competence, the article focuses on some of them, the possession of which, according to the authors, determines the level of development of communicative competence in reading as one of the most actively used types of speech activity. The language component is defined as the reader's ability to adequately perceive and understand speech messages based on existing knowledge about the formal and structural features of the language, their unity with lexical, grammatical, phonetic abilities and skills. The sociocultural component provides, first of all, an adequate understanding, which depends on the reader ’s knowledge of the norms and realities of the relevant national culture. The cognitive component determines readiness for mental activity, since communicative content in the process of communication is not only transmitted, but also created as a result of mental activi ty. The subject component is understood by the authors of the article as a complete system of theoretical knowledge about a certain activity, which allows an individual to make reasonable statements. The implementation of subject competence ensures the process of generalization of the received information. The paralinguistic component is knowledge of the external characteristics of text organization and the ability to recognize them (font design, diagrams, drawings, punctuation). The article emphasizes that each of the identified components includes certain knowledge (performance of gnostic functions), skills (operational functions) and skills (implementation function). The functions of the components and the level of correlation of knowledge, skills, and abilities in them are determined by the peculiarities of their internal relationship and their connection with the environment, the level of formation of each of them, speech experience, and the richness of the student’s conceptual system, the goal, tasks, and stage of education.