Стратегії та методи підготовки майбутніх перекладачів

Abstract

Статтю присвячено дослідженню проблеми вибору стратегій та методів навчання при підготовці фахівців з перекладу, визначенню об’єктів навчання, цілей, а також застосуванню методології, механізмів навчання, педагогічних потреб, переваг одного методу над іншим. Проведено аналіз перекладацької компетентності. Під час навчання перекладу існує певна тенденція розвивати стратегії, специфічні для перекладу рідною мовою. Переклад іноземною мовою традиційно використовувався у викладанні мови з єдиною метою вдосконалення знань з іноземної мови. Досліджено основні компетенції майбутнього перекладача, вибір цілей і методів навчання, які є специфічними для розвитку цих навичок та основних принципів навчання перекладу. Існує багато різних педагогічних підходів до того, яку форму має мати навчання в аудиторії. Перший полягає в розрізненні «компетентності перекладу» та «компетенції перекладача». Схематично підготовка перекладача стосується переважно лінгвістичних навичок, необхідних для перекладу вихідного тексту цільовою мовою (перекладацька компетенція), набуття яких буде систематично поєднувати інструкції теоретичного та практичного характеру. Навчання перекладача, з іншого боку, більшою мірою пов’язане з макроконтекстом і включає потребу студентів набути великої кількості міжособистісних навичок і ставлень (перекладацька компетентність), крім того, суто мовно-технічних навичок. Концепція навчання перекладу передбачає, що студенти готові вирішувати заздалегідь визначені проблеми за допомогою попередньо встановлених або «засвоєних» процедур. Такий підхід буде спрямований на відтворення робочих ситуацій в аудиторії та якнайбільше підходить для задоволення нагальних потреб галузі. Особливо важливими є теоретичні дослідження у педагогіці перекладу. Педагогіка має націлюватися на три навички майбутніх перекладачів: обізнаність, рефлексивність, винахідливість. Багато моделей, розроблених в останні десятиліття, базуються на визначенні навичок, якими повинен володіти професійний перекладач. Перекладацька компетентність як динамічний процес складається з серії взаємодіючих і взаємозалежних компонентів. Саме з моделі перекладацької компетенції можна визначити цілі навчання.

The article is devoted to the study of the problem of choosing strategies and methods of training translation specialists, determining the objects of training, goals, as well as the application of methodology, mechanisms of training, pedagogical needs, advantages of one method over another. An analysis of translation competence has been carried out. When teaching translation, there is a certain tendency to develop strategies specific to native language translation. Translation into a foreign language has traditionally been used in language teaching with the sole purpose of improving knowledge of a foreign language. The main competencies of a future translator, the choice of goals and training methods that are specific for the development of these skills and the basic principles of translation training have been studied. There are many different pedagogical approaches to the form a classroom learning should take. The first is to distinguish between "translation competence" and "translator competence". Schematically, the translator's training concerns mainly the linguistic skills necessary for the translation of the source text into the target language (translation competence), the acquisition of which will systematically combine instructions of a theoretical and practical nature. Translator’s training, on the other hand, is more macro-contextual and involves the need for students to acquire a large number of interpersonal skills and attitudes (translation competency) in addition to purely linguistic and technical skills. The concept of translation education assumes that students are prepared to solve predetermined problems using pre-established or "learned" procedures. This approach will be aimed at reproducing working situations in the classroom and is most suitable for meeting the urgent needs of the industry. Theoretical studies in translation pedagogy are especially important. Pedagogy should aim at three skills of future translators: awareness, reflexivity, ingenuity. Many models developed in recent decades are based on defining the skills a professional translator should possess. Translation competence as a dynamic process consists of a series of interacting and interdependent components. It is from the model of translation competence that the learning goals can be determined.